Читати книгу - "Ключ від чужого замка"

«Цілком таємно. Раднику Дж. Еверетту. Місія США, Афіни, Греція.

Обіцяні матеріали будуть надані вам не пізніше наступного четверга цього місяця. Вони безпосередньо пов'язані з випадком Сіренка і стосуватимуться масової еміграції з релігійних міркувань в некомуністичний світ членів секти, до якої він належав. Члени секти звернуться з листом на адресу конференції в Афінах (текст листа додається) і заявами на адресу Президії Верховної Ради СРСР з проханням дозволити виїзд. Попереджаємо: текст листа на адресу конференції передається вам без дозволу на його публікацію до зняття ембарго державним департаментом США.

Н. Черчілль. Бюро заступника директора. ЦРУ, Ленглі, штат Вірджінія, США».

Газета «Неа», Греція:

«На конференції весь учорашній день було присвячено процедурним питанням. Делегації кількох західних країн наполягали на перегляді ходу зустрічі у зв'язку із повідомленням, що надійшло сюди позавчора, про похорон у Запоріжжі (Радянський Союз) віруючого Андрія Сіренка, котрий, як повідомив московський кореспондент ЮПІ Мітчел Бурроу, був вбитий у радянському таборі для ув'язнених. На зустрічі було запропоновано провести завтра, в четвер, день пам'яті жертв тоталітарних режимів, а всю подальшу роботу, починаючи з наступної п'ятниці, присвятити обговоренню питань дотримання свободи совісті в країнах, що підписали Заключний акт у Хельсінкі.

Делегації соціалістичних країн висловили свій протест у зв'язку з цією, як було сказано, «відвертою провокацією, спрямованою на зрив конструктивних переговорів в Афінах».

У зв'язку з викладеним вище відбулося голосування з процедурних питань. Пропозиція проведення дня пам'яті жертв тоталітарних режимів була відхилена, а зміни в ході зустрічі на користь обговорення питань свободи совісті прийняті більшістю голосів.

Як стало відомо з поінформованих кіл, американська делегація має кілька серйозних звинувачень на адресу Радянського Союзу і готова підтвердити їх фактами у будь-який час, який вони вважатимуть за потрібне вибрати».

Все закрутилося з таким шаленством, що Юркіну здавалося, що трохи обертів, і пін випустить з рук нитку розвитку подій. Не встигла Жаннетт приїхати до Запоріжжя, як одразу ж метнулася до Янюка. Поки наводили довідки про особу Янюка, як, ні сіло ні впало, з'явився Мітчел Бурроу, і Янюк пішов з ним на зустріч в «Інтурист». Загадкою лишалося для Юркіна і те, яким чином вони впізнали одне одного у великому залі. Невже були знайомі раніше?

Жаннетт з порожнім тайником поїхала в Крим. Щасливої дороги, але варто взяти до уваги, що в неї можуть бути й інші адреси для зустрічей.

Потроху складався портрет Янюка: фронтовик, у полоні й окупації не був, демобілізувався в 1947-му… З'ясували ще — сектант-п'ятидесятник, пресвітер місцевої громади. Жигалін побував у селищній Раді. Громада не зареєстрована, кілька разів Янюка попереджували про незаконність зібрань, порушення законодавства про культи. Фронтовик? Так, медалей повні груди… До речі, завтра в їхньому селищі похорон. Янюк обов'язково буде. Який похорон? До чого він Янюкові? У бійці в колонії загинув син віруючих з Янюкової громади. Як вдалося батькам одержати в обхід правил дозвіл на похорон вдома?

Зайва інформація, подумав Юркін, адже знаків запитання і так набралося задосить. Що було у тайнику в машині? Що француженка передала Янюкові? Самі книги? Які? Звідки у мадемуазель Мельє Янюкова адреса? Чому Янюк не вигнав за двері гостю, а пішов і забрав сумку? Отже, чекав? Що хоче од Янюка Бурроу? Яким чином останній пов'язаний із Мельє?

Зателефонував Чуйко.

— Ігоре Костянтиновичу, можу привітати вас з першим успіхом! («Та яким успіхом, все валиться, мов снігова лавина в горах, обростаючи все новими і новими зв'язками, незрозумілими йому, Юркіну. Під час зустрічі Янюка і Бурроу — що їм треба було з'ясовувати чотири години поспіль? Звідки таке море тем для розмов?») Успіхом, бо ми з вами не помилилися при аналізі ситуації. Отже, Жаннетт і Бурроу — ланки одного ланцюга. З'явився Янюк — чудово. Значить, цілком можливо, та акція, про яку нас попереджали, розпочалася саме на ваших очах.

— Розпочалася? — спитав Юркін.

— По-моєму, так: сьогодні деякі західні газети надрукували повідомлення про закатованого «мученика за віру» Сіренка, а «Свобода» перебрехала з їхнього голосу. Інформація належить перу нашого з вами, знайомого містера Бурроу. Гадаю, такої нагоди розгорнути галасливу антирадянську кампанію вони не пропустять. Сьогоднішні пасажі — лише перша хвиля.

— Може, він знав про похорон?

— Можливо, але схильний вважати, що це все-таки збіг.

— Якщо збіг, то гірше. Отже, розрахунок робився на щось інше.

— Очевидно, так. Спробуйте проаналізувати усе ще раз. Причини відвідин повинні виплисти дуже скоро, адже видно, як вони поспішають.

Юркіну пригадалася розповідь про похорон. Ще два дні тому він встиг познайомитися з головою селищної Ради народних депутатів Олександром Терентійовичем Пересуньком. Той виявився людиною розумною, тонкою. Янюка добре знає, багато чого розповів про відлюдкуватий характер старого, про сусідів, які вчащали на молитви п'ятидесятників.

— Ми ж з ним напередодні зустрічалися, — розповідав Пересунько, — з Янюком. Я до нього спеціально зайшов попередити, щоб тихо-мирно все обійшлося, адже громада в законному порядку не зареєстрована. Але ж це похорон, тому вирішили, що коли хочуть батьки Андрієві ховати його за сектантським обрядом, то нехай ховають, але щоб далі похорону діло не пішло. Янюк мені все те пообіцяв — він завжди обіцяє, з усім погоджується, — але ж я сам глянути пішов… Та й, знаєте, — Пересунько якось знітився, — мені треба було туди піти, бо Андрій, як ще я в школі працював, у моєму класі вчився — здібний був хлопець, у відмінниках ходив, аж поки за біблією всього не кинув. Так що, Ігоре Костянтиновичу, — Пересунько одним ковтком випив півсклянки води, — якщо став він віруючим, то тут, знаєте, не лише Янюкова, тут і моя, вчительська, вина є…

Вони поговорили з Пересуньком години зо дві, а тепер Юркін намагався систематизувати все почуте.

… Людей зібралося, як для похорону, небагато — чоловік з п'ятдесят-шістдесят. В основному бабусі й дідусі. Наймолодші — видно, Андрієві брати. Не у вірі, а рідні. Посередині закрита труна: голова пояснив — вигляд у покійника непривабливий, загинув