Читати книгу - "Чоловік з бонусом, Тая Стрельцова"

Глава 16.1

— Ліко, ти куди? — підійшов ближче.

— Додому, — відповіла, навіть не глянувши на нього.

— Вже пізно, — спробував узяти її за руку.

— Нічого зі мною не трапиться! Викличу таксі, — висмикнула руку.

Взяла свій рюкзак і вже хотіла відкрити вхідні двері, та Єгор буквально в два кроки перегородив шлях.

— Сонечко, заспокойся… — взяв її легенько за плечі.

— Та йди ти! — сіпнулась.

— Та куди ж я від тебе піду? — широко посміхнувся, надійно притискаючи Ліку до себе. — Я тепер і сам ні ногою, і тебе відпускати не збираюсь.

— Невже? — хмикнула скептично.

— Ти сумніваєшся? — заглянув їй у очі.

— А сумніватися і не довіряти тільки тобі можна? — спитала, ніби з викликом.

— Я ні в чому не сумніваюсь. І я довіряю. А ця ситуація, мабуть, стала останнім випробуванням, щоб дійти певних висновків, для яких не було приводу раніше. Ніщо не буває просто так, розумієш? Перепони на шляху до щастя тільки загартовують нас, а ще вчать цінувати тих, хто поряд, сильніше. Коли мене розривало зсередини, я чітко зрозумів, що ти мені дорожча, ніж я міг собі уявити. Втрата тебе нанесла глибоку рану, яка, напевно, ніколи б не загоїлась. Або ж лишила б по собі великий страшний рубець. Це відчуття, ніби світ втрачає фарби, ніби серце б’ється не саме по собі, а ти його змушуєш… Ліка, не думав, що коли-небудь скажу комусь щось подібне, але… Я кохаю тебе до нестями! — і знов притиснув її до себе, ще сильніше.

Вона мовчала. Обм’якла вся в обіймах Єгора. Притулилась до чоловічих грудей, слухаючи, як б’ється його серце, не ворушилась і не наважувалась заговорити, аби не псувати чарівності моменту. Хоча сказати і сама хотіла багато…

— Не хотів на тебе тиснути. Ти ж сама не спішила з переїздом до мене…

— Тоді й справді не хотіла, — заговорила-таки. — Знаєш, мабуть, ти правий в тому, що ця ситуація багато чого нам показала. Не тільки тобі, а й мені. Я повною мірою відчула, наскільки ви мені стали дорогі. Єгоре, в мене серце краялось кожного разу, як згадувала дітей! Та що там згадувала! Я про них постійно думала! Прокручувала в голові кожен день, проведений разом, все, що ми напланували, їх майбутній День народження… І так совісно було через те, що розчарую цих янголят!

— Пробач, люба! Пробач, що змусив нас усіх це пережити! Але тепер ми разом. І я зроблю все можливе і неможливе, щоб загладити свою провину і перед тобою, і перед дітьми. Вони теж страждали. Постійно про тебе питали. Відчували, що щось не так.

— Я люблю тебе, Єгор! Сильно. Але, думаю, через дітей люблю тебе ще дужче, — зізналась, піднявши очі.

— Ще трохи — і я почну ревнувати, — розплився в посмішці Єгор.

Миттю стало якось легко.

— Не забороняю, — хитнула головою. — Привід і справді є, — розсміялась і Ліка.

Єгор нахилився і коротко поцілував її, ловлячи губами цю посмішку. Одночасно забрав з рук рюкзак, відставляючи його в сторону.

— То що, завтра переїзд? — запитав, підморгнувши.

— Фух… Не думала, що коли-небудь на таке погоджусь, але… Так, — впевнено відповіла.

Зняла взуття і, взявшись з Єгором за руки, пішла у вітальню.

— Ти тільки не починай знов злитись, але… Ліко, я працюю, ти працюєш… Няня нам все ж потрібна. Хоч на деякий час, поки я не знайду садочок на повний день.

— Єгоре, я звільнилась. І ще не вийшла на нове місце роботи.

Сівши на диван, обійнялись знову.

— Це, взагалі, не проблема. Діма сказав, що чекає тебе.

— Добре. Тоді, думаю, не буде проблеми, якщо я братиму з собою Матвія і Мирона, як і раніше. І садочок шукатимемо паралельно. Але цим вже всим займемось, коли наш поранений одужає.

— Як скажеш, — посміхнувся, цілуючи її у скроню.

Так і сиділи в напівтемряві, насолоджуючись відчуттям рівноваги і гармонії. Ніби кожен з них і не прагнув до такого, не намагався віднайти, а тільки зараз усвідомили, що саме цього в житті і не вистачало.

Дорогі читачі, ця історія підійшла до завершення. Нам залишилось тільки насолодитись насиченим, яскравим епілогом. Думаю, що з нього ми і почнемо понеділок. Але це не означає, що ми зовсім попрощаємось з Лікою і Єгором. Уже в понеділок старт нової книги, в якій наша шалена парочка з'явиться вже на другому плані. А цікаво, хто з другорядних персонажів вийде на перший? В своєму блозі розмістила частинку обкладинки нового роману. Може, вона стане підказкою...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно