BooksUkraine.com » Фентезі » Сабіт. Її перевертень, Влада Калина 📚 - Українською

Читати книгу - "Сабіт. Її перевертень, Влада Калина"

77
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Сабіт. Її перевертень" автора Влада Калина. Жанр книги: Фентезі. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 39 40 41 ... 53
Перейти на сторінку:
Розділ 22

Дана

Я прокинулась посеред ночі. Було таке відчуття, що на мене хтось дивиться. В кімнаті було темно, тож я увімкнула настільну лампу, що стояла на столику, біля мого ліжка.

-Господи… ти налякав мене, - аж підскочила. На ліжку, в моїх ногах, сидів Сабіт. - Що ти тут робиш? - почала натягувати на себе ковдру, щоб сильно не дивився на мене в нічній сорочці.

- Я тут живу.

- Я мала на увазі, що ти робиш в цій кімнаті?... Ти ж повинен бути на святі, - прошепотіла останні слова. Зеник казав три дні…

- Де мені бути, я вирішу сам, - посміхнувся. Здається, Сабіт був тверезвим… ну, хіба що, від нього трішки несло алкоголем. 

В білій сорочці, розстібнутій до грудей. З кишені його піджака визирала краватка. Від нього несло не тільки спиртним, а ще й сигаретами, і дуже красивими парфумами. Звабливий, солодкий запах, який так і вабив до себе. Так руки і тягнулися - доторкнутися.

-Доречі, з минулим Днем народження тебе, - зніяковіла я. Розгубилася, як школярка. Що казати? Що робити? Тікати знову? Сидіти на місці? Вибачатися? Мовчати? Просити вибачення? Лаятися?

- А подарунок де? - Сабіт встав з ліжка та почав знімати піджак.

- Подарунок?!... Але ж ти знаєш, що в мене немає нічого, навіть одягу, - я витріщалася на те, як він вже знімає з себе сорочку. Що він гад робить?! 

- Повір… в тебе є дещо для мене, - сорочка впала на підлогу.

- Найкращим подарунком буде те, що я зникну з твого життя… Ти цього хочеш?... Прогнав мене. А я ж так ревіла, як дурепа! Я так хотіла бути з тобою. Я так мріяла, що той клятий стриптиз буду тобі танцювати я, а не Вікторія!... Я…

- Який стриптиз?! - Шаман здивовано звів брови, та почав розстібати ремінь на брюках. - Маячня якась.

- Що?!... Я… Добре, Бог з ним з тим стриптизом, - я говорила, говорила, говорила. Хотіла сказати все, бо завтра вже такої можливості не буде. Він знову прожене мене. Я говорила, а він якогось дідька роздягався. - Я так хотіла бути з тобою. Так хотіла, щоб ти знову цілував мене, пестив. А ти… прогнав мене, як непотрібну! Я як дурепа, мріяла, що ти знову будеш робити мені приємно.

- Здається, ти забагато говориш, - прохрипів він, і брюки полетіли в куток… а за ними і труси. - Твоя черга, - підійшов ближче.

- Що?! - намагалася не витрішатися нижче пояса. 

- Твоя черга робити мені приємно, - Сабіт стояв вже біля мене. - Візьми його в рот, - кивнув на свій член. - Якщо хочеш залишитися тут зі мною, то будеш грати по моїх правилах.

- Я… я… не вмію. В житті такого не робила, - проковтнула слину. Глянула який він збуджений. А як тут не глянути, коли той член був майже біля мого обличчя.

- Я допоможу тобі. Спочатку візьми його в рот.

"На що ми жінки тільки не підемо заради цих придурків коханих."

Стала на ліжку, навколішки. Кінцем язика облизала свої пересохлі губи. Здається, природа непоскупилася на його величезний член, який наврядчи влізе мені в рот.

-Візьми його. Не бійся… Ти така красива, - його голос хрипів від збудження. - Я від тебе здоровий глузд втрачаю. - провів пальцями по моїй щоці. - Поцілуй його. Мені буде приємно. - Я почервоніла від сорому. - Я хочу тебе… він хоче ще більше.

- Я зрозуміла, - глибоко вдихнула. Заплющила очі, та торкнулася губами головки члена.

- О, да. Господи, да, - Сабіт закинув голову назад і закричав від насолоди, дивлячись у стелю. Я відкрила рота, губами обхопила кінчик, ніжно втягнула у себе. 

-Оближи його язиком, - підказував мені Шаман. Я так і зробила. Почала облизувати, ще і ще.

- О, так! Так!... Як ти, все гаразд? - запитав чомусь він.

- Все добре, - заспокоїла його я. Майже добре. Я переживала, що зіпсую все. Дуже переживала.

- Тепер можеш стимулювати його рукою.

Я положила руку на його, вже доволі слизький член, який здавалось став ще більшим.

- О Дааа! Давай швидше. Рухай рукою швидше. 

Я спочатку боялася, думала, що зроблю йому боляче. Тож робила ЦЕ обережніше. А потім… прискорила темп. То сосала, то працювала рукою.

Такий сором! Прости Господи. Але Сабіту подобалось. Дуже подобалось.

- Чорт, я зараз закінчу! - сказав він і я відчула, як його член запульсував в моїх пальцях. Сабіт рукою стиснув край столу, на якому стояла настільна лампа, забився в конвульсіях і застогнав. Він кінчив прямо мені на шию.

- Сподобалось? - запитав Шаман, коли його оргазм минув. Він торкнувся мого підборіддя. Я все ще стояла навколішки на ліжку.

- А тобі? Ти так швидко кінчив.

- Бо був на межі. Як побачив як ти спиш… в мене відразу і встав.

- Ясно.

- Для першого твого разу - це було щось! - Сабіт взяв мене за руку та змусив злісти з ліжка, і стати перед ним. Він мовчки запустив пальці в моє волосся на потилиці, притяг до себе і дбайливо, ніжно, накрив мої губи своїми. Я застогнала від щастя. Від емоцій, які переповнювали мене. 

Я була така рада, що він тут, зараз зі мною. Що приїхав, і прийшов в мою кімнату. І не святкує аж три дні. І не напивається до чортиків. І не проганяє більше.

-Здається тобі потрібно в душ, - відірвався від моїх губ. Кивнув на мою шию, і на сперму, що стікала по ній, аж до грудей.

- Ти підеш зі мною?

- Звісно. Ми там продовжимо, - поцілував мене в скроню…

 

Я прокинулась, не зовсім рано. Мабуть в годин дев'ять. Сабіт вже не спав. Він просто лежав поруч та тримав щось в своїй руці.

-Прокинулась, - так красиво посміхнувся, що мені навіть не вірилося, що це не сон. І що він не злий. 

- Так. Привіт, - провела пальцем по його губах, які все ще посміхалися мені. - Мені всі кістки болять. Більше в душі експерементувати з сексом я не хочу.

- В будинку повнісінько інших закутків.

- Жартуєш? От, ненормальний, - я почервоніла. Мабуть ніколи не звикну до таких його жартиків. Вони вганяють мене в краску.

- Ні, не жартують, - його губи торкнулись мого лоба. Такі теплі, ніжні. - Доречі, я б хотів тобі, щось дати. - Я побачила в його долоні червоний кулон з ланцюжком.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 39 40 41 ... 53
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сабіт. Її перевертень, Влада Калина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сабіт. Її перевертень, Влада Калина"