Читати книгу - "Практична педагогіка, Ксенія Демиденко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Як там розвивалися події – в подробицях не знаю, але, коли я примчала на місце конфлікту, очам моїм відкрилася картина із сучасного фільму жахів. Вся вбиральня була сильно заляпана кров’ю. Як я без свідомості не гепнулася – не знаю. Біля вікна, притиснувшись до батареї, стояли на смерть перелякані «секунданти» Гени. Сам Гена з розбитим до стану давленої журавлини носом, перебував у тяжкому нокдауні в кутку однієї з кабінок. Посеред туалетної кімнати зі скаженими, виряченими очима, стояв мій Юра. Кулаки його хоч і малі, але носили сліди потужної роботи з відновлення справедливості. Я швидко розставила всі події по поличках і тверезо пояснила завучу та директору, які примчали разом з медичкою, що в даній ситуації Юра оборонявся – троє амбалів на одного маленького Юру!
Юра чекав звинувачень, як мінімум повчань з мого боку. Але я витерла його кулаки вологими серветками, замазала подряпини зеленкою, де треба наклеїла пластир, сказала, що він молодець і відправила на урок. А сама пішла допомагати медичці приводити до тями постраждалого Гену та його помічників. На щастя, у мене було в цей момент «вікно» в розкладі. Гена терпляче зносив процедури медички. Не пожалівся, не висловив жодного обвинувачення, напевне, усвідомлюючи свою провину. Після цього медичка викликала швидку. Гену доправили у лікарню – потрібно було зробити рентген. На щастя, переломів не виявили.
Шила в мішку не втаїш. З того часу навіть одинадцятикласники стали з повагою та деякою опаскою ставитися до невеличких на зріст учнів. А під час чергувань мого класу в школі завжди панував порядок, який регулярно порушували тільки самі чергові.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Практична педагогіка, Ксенія Демиденко», після закриття браузера.