Читати книгу - "Жагучі серця , Ксана Рейлі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вікторія
Я більше не чула сварок з будинку, але все одно прикрила свої вуха руками. Я хиталася взад-вперед, а по моїх щоках стікали сльози. Хіба слова батька були правдивими? Я згадувала усі ті прекрасні миті, які проводила зі своїми батьками. Вони так любили нас з Тео, що я ніколи не думала про те, що мама могла нас не хотіти. Вона піклувалася про нас, підтримувала. Так, мама не завжди розуміла мене, але вона поважала мій вибір.
Відчула, що щось тепле притулилося до моєї ноги. Мене наче струмом вдарило, і я здригнулася. Глянувши вниз, помітила блискучу чорну шерсть. Дотті дивився на мене, захекано висунувши свого язика.
— Що ти тут робиш? — спитала я, нахилившись до нього. — Ти помітив, що мені сумно та прийшов сюди?
Я легко усміхнулася, коли песик смішно покрутив своїм хвостом. Я підняла його на руки та попрямувала в сторону старого Мерса. Рукою ніжно провела по м'якій шерсті Дотті, хоча ніколи раніше цього не робила. Я не поділяла любов свого брата до тварин, але мені здалося, що частинку мого болю цей собака забрав собі.
Я сіла на водійське сидіння автомобіля мого дідуся та обережно поклала Дотті собі на коліна. Він притулився до моїх грудей і неочікувано лизнув мою шию. Я тихо засміялася, обійнявши песика сильніше. Він був таким тепленьким та приємним на дотик. Дотті вилазив своїми лапами мені на шию, облизував моє обличчя та мило крутив своїм хвостиком. Здається, у цей момент я забула про все на світі. Навіть не помітила, як в автомобілі з'явилася ще одна людина. Брат сів на пасажирське сидіння.
— Мама зачинилася у кімнаті й не впускає нікого, — заговорив Тео, опустивши голову вниз.
— Це було очікувано. Думаєш, тато казав правду про те, що вона не хотіла нас?
Брат знизав плечима. Він був не менше засмучений, аніж я.
— Вона була молода, коли народила тебе, — сказав він. — Її можна зрозуміти, але... Мама завжди любила нас, Вікторіє. Тоді, коли тато був суворим та жорстким, вона дарувала нам свою ніжність, підтримку та турботу. Без неї наша сім'я — неможлива. Так, вона могла помилятися раніше. Ми не знаємо, що було тоді, але нам прекрасно відомо, що відбувається тепер. Батько не мав права говорити їй це.
— Так само як і мама не мала винити його в тій аварії, — прошепотіла я. — Вони обоє припустилися помилок.
— Батько завжди любив тебе більше, аніж мене, — тихо сказав брат. Від цих слів моє серце стиснулося. — Він пишався тим, як сильно ти схожа на нього та поділяєш його захоплення. І тоді, коли тато думав лише про тебе, мама любила мене за них обох.
— Ох, Тео! Це не так...
— Це так, Вікторіє. І якщо мені доведеться стати на чийсь бік, то я завжди оберу маму.
Я похитала головою, заперечуючи. Навіть не хотіла думати про те, що наша сім'я поділиться.
— До цього не дійде, — впевнено сказала я. — Ми не дозволимо їм розлучитися, чуєш? Вони ніколи не будуть щасливими, якщо розійдуться. Ми повинні зробити все, щоб цього не сталося!
— Мама надто горда, — Тео міцно стиснув губи, — а тато дуже впертий. Вони не зроблять кроки назустріч одне одному.
— Ми змусимо їх це зробити.
— Як?
— Я поговорю з мамою про ту аварію. Я переконаю її, що в усьому тільки моя провина, і тато до цього не причетний.
— Ти справді думаєш, що мама розлучилася б з батьком через те, що ти потрапила в аварію на чемпіонаті? — спитав Тео та уважно подивився на мене. — Вона хотіла всього лише провчити його, нагадати їй, що у неї теж є почуття, на які йому чомусь начхати! Якби мама справді хотіла розлучення, то пішла б з дому, а не переселялася б в іншу кімнату. А тепер, після слів батька, вона захоче піти, бо думає, що ми ненавидимо її. Послухай, Вікторіє, навіть якщо вона не хотіла нас колись, то це не змінює того факту, що вона весь цей час була для нас найкращою мамою.
— Ти так добре знаєш її, — мовила я та міцно стиснула руку брата. — Ти завжди був для неї кращим сином, аніж я донькою. Боюся, що мене вона таки не хотіла і не любить.
— Серйозно? Вона пішла проти батька та прикрила тебе тоді, коли ти захотіла порозважатися зі своїм хлопцем. Вибач, Вікторіє, за правду, але в кінцевому результаті їй дісталося від батька більше, аніж тобі. Тому годі скиглити через те, що мама нібито зовсім не любить тебе, бо це, бляха, не так! І ти сама це чудово знаєш. Не поводься так само егоїстично, як і наш тато, добре? Мамі зараз потрібна наша підтримка.
Я була здивована таким спалахом гніву від Тео. Його вкрай рідко можна було вивести на такі емоції. Він відкинувся на сидіння автомобіля та роздратовано видихнув. Мабуть, Дотті зрозумів, що тепер повинен заспокоїти Тео, бо перестрибнув з моїх колін на свого господаря.
— Тебе не дискваліфікували з чемпіонату, — раптом заговорив брат після декількох хвилин мовчання. — І через те, що в минулих заїздах ти назбирала багато очок, в тебе ще є шанс стати чемпіонкою.
— Ти це серйозно?
— Цілком. За загальним рейтингом ти на четвертому місці, але якщо на фінальному заїзді всі кола приїдеш першою, то зможеш здобути кубок.
— Це майже неможливо, — пробурмотіла я. — Хто зараз лідирує?
— Твій, — просто відповів Тео.
— Мій хто? — уточнила я.
— Колишній хлопець, коханець, рятівник, кохання усього твого життя... Я не знаю, Вікторіє, хто для тебе Алекс.
— Тато сказав, що він витягнув мене з автомобіля.
Брат кивнув головою та засміявся, коли Дотті полизав його щоку.
— Він спочатку витягнув тебе, а потім накинувся з кулаками на того хлопця, що стукнувся з тобою.
Я здивовано ахнула, бо не знала про це. Якесь приємне тепло з'явилося всередині, а я замріяно глянула перед собою. Невже Алекс справді вирішив мене захистити? А як же його батько? Йому це точно не сподобалося.
— Хлопець закоханий у тебе по самі вуха, — продовжив говорити Тео. — Увесь інтернет про вас гудить. У соцмережах гуляє відео сутички Алекса не лише з тим хлопцем, але і зі своїм батьком. До того ж твої фотографії з фотосесії сьогодні опублікував журнал.
— Ті, де я напівгола? — уточнила я. — Ну, тобто в білизні?
— Напевно. Я їх не дивився, звісно ж. Я так розумію, що ти не дуже постраждала внаслідок аварії, тому можеш повернутися на чемпіонат. До останнього заїзду ще три тижні.
— Не знаю, — чесно сказала я. — Батьки будуть проти.
— Не пригадую, щоб ти їх сильно слухалася, — дорікнув Тео.
— І тепер через це страждаємо ми усі. Я подумаю над цим.
— Впевнений, що батько знову підтримає тебе, а мама вже давно змирилася з твоїм захопленням. Не втрачай можливість здійснити свою мрію.
І на цих словах брат вийшов з автомобіля та повернувся в дім з Дотті на руках. Я ще трохи посиділа в гаражі, обдумуючи його слова. Збрешу, якщо скажу, що не зраділа, коли почула, що у мене таки є можливість повернутися на чемпіонат. Тео мав рацію, я справді можу втратити свій шанс стати чемпіонкою. Хіба це не була ціль усього мого життя? Тільки того разу я вирішила не діяти за спиною батьків. Я повернуся на чемпіонат лише з їхнього дозволу.
Коли я увійшла в дім, то помітила тата, що самотньо сидів на терасі. Спочатку хотіла поговорити з ним, але потім вирішила залишити його наодинці з думками. Після сімейного скандалу йому потрібно заспокоїтися та якимсь чином порозумітися з мамою.
Я піднялася на другий поверх та зауважила, що у коридорі вже не було уламків від вази, що розбилася під час сварки. Мабуть, хтось позбирав увесь безлад. Я підійшла до дверей кімнати, в якій зупинилася мама. Тихо постукала декілька разів, але не почула дозволу увійти.
— Мамо, це я, — тихо сказала. — Ми можемо поговорити? Будь ласка.
Я вперлася чолом до дверей та важко заплющила очі. Голосно видихнула і вже зібралася йти геть, як замок у дверях клацнув. Мама відчинила їх, а тоді повільно підійшла до вікна. Я зайшла всередину, спершись до дверей. У цій кімнаті рідко хтось залишався, тож у мене боліло серце, коли я бачила маму тут.
— Сядь, Вікторіє! — Мама махнула рукою в сторону ліжка. — Це буде довга розмова.
Я напружилася від її тону. Повільно підійшла до ліжка та опустилася на нього. Мама стояла спиною до мене, дивлячись у вікно.
— Мені було дванадцять, коли моя мама пішла з дому, — почала розповідати вона. — Ось так просто пішла, не сказавши ні слова. Вона залишила нас, своїх доньок, з нашим батьком. Він був прекрасним татом для нас, і я так сильно звикла до своєї сім'ї. Завжди ми були лише втрьох: тато, я й Аріна. Мені постійно казали, що я схожа на свою матір, але я намагалася це ігнорувати. Я просто не хотіла помічати схожості з нею. Ми інколи спілкувалися через інтернет, якщо тобі раптом цікаво. Потім я подорослішала. У сімнадцять почала займатися моделінгом, знайшла нових подруг, хлопця. Це не були довгі стосунки. Всього лише на декілька місяців. Потім я познайомилася з іншим хлопцем, в якого так сильно закохалася. — Я усміхнулася, бо чомусь подумала, що мама має на увазі батька. — Він працював у мого тата, і завжди був таким хорошим. Через рік він зробив мені пропозицію під час нашого спільного відпочинку. Ми готувалися до весілля. Як сьогодні пам'ятаю той день, коли моє життя перевернулося з ніг на голову. У день весілля я довго чекала свого нареченого, а потім пішла на його пошуки. Випадково в одній з комірчин почула його голос, де він зізнавався в коханні моїй подрузі та говорив їй про те, як прибере до своїх рук бізнес мого батька. Він зраджував мені весь цей час з нею. Мені було боляче, коли я дізналася про це. Таке неприємне відчуття, наче моє серце розтрощили на маленькі шматочки. — Мама замовкла на декілька секунд. Я ж намагалася переварити все, що вона говорила. — Я втекла з весілля. Бігла чимдуж тротуаром, задихаючись від сліз. На дорозі мене підібрав незнайомець. Ти подумаєш, що це вчинок божевільної, але я погодилася на його пропозицію.
— Яку пропозицію? — тихо спитала я.
— Фіктивно вийти заміж за його друга, — тихо відповіла мама. — Мене привезли в один з найкращих ресторанів нашого міста. І там я познайомилася зі своїм новим нареченим — твоїм батьком.
Від шоку я відкрила рота. Про що вона говорить? Який ще фіктивний шлюб? Я думала, що таке буває лише в фільмах. Мама легко усміхнулася мені та опустилася на диван поруч зі мною. Її очі були червоними від сліз, але вона більше не плакала.
— Не буду брехати, Вікторіє, твій батько спочатку мені зовсім не сподобався. Я йому теж. Його дівчина не з'явилася на шлюбну церемонію, а йому була потрібна наречена, щоб отримати спадок дідуся. Ми одружилися в той день, і я опинилася в цьому домі. Жила у твоїй кімнаті. Знаєш, той фіктивний шлюб був таким безглуздим, але ми з твоїм татом закохалися одне в одного по-справжньому. Я так покохала його сильно. Ти навіть не уявляєш, Вікторіє, якими сильними були мої почуття. Від Гордія було важко отримати зізнання в коханні, але він потім зробив це. Сказав, що кохає мене настільки, що готовий поставити на перше місця. — Мама відвела погляд, усміхнувшись. Здається, їй було приємно це згадувати. — Ми багато жартували. Вигадали, що у нас буде двоє дітей, хоча я насправді їх ненавиділа. Ми знали, що у нас обов'язково будуть Тео та Вікторія, хоча я боялася цього. Ми були щасливими, а потім мене підставили. Хтось підлаштував усе так, що нібито я продала наш договір про фіктивний шлюб у журнал. Твій тато, ясна річ, розлютився. Він не повірив мені, накричав на мене, звинуватив у тому, що я весь час брехала йому. Я пішла. Мені було так боляче тоді. Здавалося, що я повільно помираю.
— Хто тебе підставив? — поцікавилася я.
— Твій прадід, — відповіла мама. Мої очі стали вдвічі більшими від шоку. — Так, я сама тоді була дуже здивована. Дідусь також зізнався Гордію про це. Він з самого початку зрозумів, що у нас з твоїм батьком фіктивний шлюб. Йому захотілося нас провчити, але ми тоді вже були так сильно закохані. Через свою гордість я не могла йому пробачити, тому подала на розлучення. Гордій не прийшов на розгляд заяви. Він тоді брав участь в чемпіонаті з перегонів і просто таки марив кубком. Якимсь чином Аріна дістала два квитки на фінал чемпіонату. Я не хотіла йти, але так сильно хвилювалася за нього, що не могла вчинити по-іншому. Твій тато став чемпіоном, зізнався мені у коханні та привселюдно став переді мною на коліна. Ми помирилися, знову з'їхалися і тоді все стало добре. На річницю нашого фіктивного одруження твій тато влаштував нам справжнє весілля. Ми поїхали у медовий місяць до Лондона, бо Гордій тоді все ще дуже сильно злився на свого дідуся. Там і розпочалися перші непорозуміння. Твій тато дуже хотів дітей, а я...
— Ти не хотіла, — пошепки мовила я.
— Я боялася. Пам'ятаєш, я казала тобі, що моя мама кинула мене, бо захотіла свободи? Я злякалася, що стану такою самою, Вікторіє. Мені було складно навіть усвідомити, що в нашій закоханій парі з'явиться хтось третій. Я боялася розчарувати Гордія, втратити його чи навіть розлюбити. Але потім в один момент мені явилася ти.
— Я?
Мама ніжно погладила мене по голові, усміхнувшись.
— Ти, — прошепотіла вона. — Така маленька, красива, солодка дівчинка. І я тоді так сильно полюбила тебе. Щоправда, в моїй уяві ти була трохи більше схожа на мене, аніж вийшло. Тоді я сказала твоєму татові, що готова стати матір'ю. Через три місяці я завагітніла тобою. Тео ми не планували. Ми просто знали, що він у нас буде. Ми чекали його, хоч твій тато сказав, що я ніколи вас не хотіла, але це не так. Хіба я можу вас не любити? — голос мами затремтів. — Я носила вас під своїм серцем, хвилювалася перед пологами й постійно розмовляла з вами. Коли я була вагітна вдруге, то випадково впала. Пам'ятаю, як злякалася за Тео. Мій страх був таким сильним, що я не змогла заспокоїтися аж до пологів. Тільки коли взяла свого синочка на руки, відчула полегшення через те, що з ним все добре. Твій тато переживав це зі мною. Він підтримував мене та хвилювався так само. Він знає, Вікторіє. Гордій чудово знає, як сильно я люблю вас, піклуюся. Його слова були болючими. Так, я розумію, що він, мабуть, досі ображається за той період, коли я не хотіла дітей, але він не мав права згадувати це при вас. Твій тато був чудовим чоловіком для мене та прекрасним батьком для вас. Мені сумно, що між нами все закінчилося на такій ноті.
— Мамо, будь ласка... Я так сильно люблю вас обох. Не розлучайтеся!
— Тепер ти все знаєш, — сказала вона та глибоко вдихнула. — Ми не хотіли розповідати вам про фіктивний шлюб, бо вважали, що це не надто вдалий приклад для вас. Ти доросла дівчинка, тож зробиш висновки сама, але цю історію я розповіла для тебе та Алекса.
— Що? — перепитала я, насупившись.
— Колись мене підставили, і твій батько не повірив мені. Те саме зараз переживає Алекс. Не закривайся від нього, вислухай його, поговори з ним про свої почуття. Правда обов'язково випливе, але це може статися занадто пізно. Не втрачай шансу виправити все та відчути справжнє кохання. Можливо, це почуття миттєве, але воно таке прекрасне.
Я помітила сльози в очах мами. Мої очі теж були на вологому місці. Я кинулася їй на шию, міцно обіймаючи.
— Я дуже сильно люблю тебе, — прошепотіла я. — І тато тебе кохає, а Тео — взагалі обожнює. Я не хочу, щоб наша сім'я розпалася. Дозволь татові пояснити все тобі. Я впевнена, що він дуже сильно шкодує через те, що сказав.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Жагучі серця , Ксана Рейлі», після закриття браузера.