Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"

літе­ратури, науки або мистецтва, премії, що присуджуються за видатні досягнен­ня в галузі науки, літератури і мистецтва, винагороду за відкриття, винахід, на який видано авторське свідоцтво, корисну модель, промисловий зразок і раціо­налізаторську пропозицію; 4) суми на відшкодування шкоди, заподіяної каліцт­вом або іншим ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника.

20. Розмір відрахувань із заробітної плати та інших видів доходів боржни­ка вираховують із суми, що залишається після утримання податків. Обмежен­ня розміру відрахувань із заробітної плати встановлюється законодавством про працю.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими доку­ментами до повного погашення заборгованості: а) 50% у разі стягнення алімен­тів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здо­ров’я, а також втратою годувальника, та збитків, заподіяних злочином; б) 20% за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом.

Загальний розмір усіх відрахувань при кожній виплаті заробітної плати не може перевищувати 50% заробітної плати, яка належить до виплати пра­цівникові, в тому числі при відрахуванні за кількома виконавчими документа­ми. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей, у цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищува­ти 70%. Наведені правила застосовуються також при зверненні стягнення на належні боржникові стипендію та доходи, зазначені в ст. 69 Закону. Звернен­ня стягнення на пенсію здійснюється відповідно до Закону України «Про за­гальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

21. Відрахування із заробітної плати боржника, який за вироком суду від­буває покарання без позбавлення волі, провадиться з усієї суми заробітної плати без урахування стягнень за вироком, а із засуджених, які відбувають по­карання у вигляді позбавлення волі, а також з осіб, які перебувають у нарко­логічних відділеннях психіатричних диспансерів і стаціонарних лікувальних закладах, відрахування провадиться з усієї заробітної плати без урахування відрахувань на витрати по їх утриманню в цих закладах.

22. Стягнення у жодному разі не може бути звернено на такі виплати:

1) вихідну допомогу, яка виплачується у разі звільнення працівника; 2) ком­пенсацію працівникові за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа при звільненні одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років; 3) компенсації працівникові витрат у зв’язку з переведенням, направленням на роботу чи відрядженням до інших місцевостей; 4) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, які виплачуються за­мість добових і квартирних; 5) матеріальну допомогу особам, які втратили пра­во на допомогу по безробіттю; 6) допомогу по вагітності та пологах; 7) одно­разову допомогу при народженні дитини; 8) допомогу по догляду за дитиною; 9) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною; інші допомоги на дітей, передбачені законодав­ством; 10) допомогу на лікування; 11) допомогу на поховання; 12) щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території радіоактивного забруднення; 13) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду спо­живання.

Також не провадиться стягнення із: 1) сум неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; 3) вихідної допомоги у разі звільнення (виходу у від­ставку) з військової служби та з органів внутрішніх справ, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передба­чених законодавством.

23. У тих випадках, коли під час здійснення виконавчих дій буде встанов­лено, що засуджений з тих чи інших причин неспроможний сплатити повний розмір штрафу, державний виконавець, відповідно до ст. 33 Закону, може звер­нутися до суду з клопотанням, щоби суд на підставі ч. 3 ст. 26 КВК України за­мінив несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських або виправ­них робіт відповідно до вимог ч. 4 ст. 53 КК України. Рішення про застосування такої заміни приймається судом в порядку, встановленому кримінально-про­цесуальним законодавством із розрахунку: 10 годин громадських робіт за один встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк, не більший за два роки. За результатом судового розгляду суддя виносить постанову, яка разом з копією вироку направляється для виконання органу, який відає виконанням покарання, визначеного у постанові.

Стаття 27. Наслідки ухилення від сплати штрафу

Якщо засуджений ухиляється від сплати штрафу, він притягується до кри­мінальної відповідальності відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України.

1. Ухилення засудженого від покарання у виді штрафу тягне за собою не­сприятливі наслідки у вигляді кримінальної відповідальності, що передбачена ч. 1 ст. 389 КК України. Санкція цього складу злочину передбачає покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на такий са­мий строк.

2. Під ухиленням від сплати штрафу розуміються випадки, коли засудже­ний, маючи можливість сплатити штраф повністю або хоча б частково у вста­новлений строк, свідомо ухиляється від його сплати. Таке ухилення може ви­ражатися також у зміні місця роботи чи проживання, у приховуванні доходів чи майна, на яке може бути звернено стягнення для примусового погашення заборгованості зі сплати штрафу тощо.

3. Факт ухилення від сплати штрафу має бути встановлений державним виконавцем.

Стаття 28. Закінчення виконавчих дій

Після стягнення штрафу виконавчий лист із відміткою про виконання ви­року повертається суду, який постановив вирок.

Виконавши всі передбачені законом дії і стягнувши всю необхідну суму штрафу в дохід держави, державний виконавець приймає рішення про закрит­тя виконавчого провадження на підставі п. 8 ст. 37 Закону — внаслідок факти­чного повного виконання рішення згідно з виконавчим