Читати книгу - "Кохання проти субординації, Оксана Мрійченко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вони доїхали дуже швидко. Денис мовчки припаркував машину на стоянці біля «Дорстона». Каріна не стала чекати, поки він силою витягне її з машини та вийшла сама. Денис знову взяв її за руку і вони попрямували до входу в будівлю. Вони піднялися ліфтом на потрібний поверх, а потім Денис повів її до кабінету генерального директора. Він відкрив двері без стуку і вони опинилися у приймальні.
— Доброго дня! — привітно звернулася до них секретарка. — Чим можу...
— Бос у себе? — перебив її Денис.
— Андрій Володимирович у себе в кабінеті, — ввічливо відповіла секретарка. — Але він зайнятий. До нього не можна... Стійте!
Почувши ствердну відповідь на своє питання, Денис одразу ж попрямував до дверей у кабінет, не дослухавши фразу секретарки. Він різко відкрив двері та зайшов всередину, затягнувши за собою і Каріну, яку досі міцно тримав за руку. Удвох вони зупинилися посеред кабінету. Схвильована секретарка забігла слідом. Андрій Володимирович стояв біля вікна і про щось думав. Почувши, що у кабінет увійшли, він повернув голову та побачив Дениса з Каріною.
— Вибачте, Андрію Володимировичу! Я казала, що ви зайняті, але вони мене не слухали... — промовила вона.
— Все добре, Оксано! — Андрій Володимирович незрозуміло посміхнувся. — Повертайтеся на своє робоче місце і, будь ласка, причиніть двері до мого кабінету.
Оксана швидко вийшла, зачинивши за собою двері. Андрій посміхнувся Каріні, а потім подивився на Дениса. Якби молодий директор «Дорстона» був розумніший, то він би вже викликав телефоном охорону. Але Андрій невірно розтлумачив для себе вираз обличчя Дениса і вирішив, що директор «Цитруса» особисто привів йому неслухняну Каріну, щоб виміняти її на підписання контракту.
— От бачиш, крихітко! — з усмішкою звернувся він до дівчини. — Краще б ти сама погодилася вчора. А тепер твоєму директору довелося тягти тебе силою... Це негарно! Денисе Олександровичу, не хвилюйтеся, я все розумію! У всіх є неслухняні секретарки, які вдають із себе незрозуміло кого. Дякую, що особисто привели її! Може хочете приєднатися до нас і...
Договорити він не встиг. Денис відпустив дівчину, підлетів до Андрія та з розмаху вдарив його кулаком по обличчю. Від несподіваного удару молодий директор «Дорстона» миттєво опинився на підлозі. З його носа та розбитої губи хлинула кров, але витерти її рукою Андрій не встиг. Денис схопив його за комір, злегка підняв, а потім влучно вдарив ногою у пах. Андрія Володимировича скрутило навпіл. Він знову впав і схопився руками за низ живота. Денис не дав йому можливості залишитися у такому положенні. Завернувши одну руку Андрія йому за спину, Денис встав позаду та упер своє коліно у спину молодому керівникові. Андрію здалося, що йому ламають хребет і він скрикнув.
— Проси вибачення у Каріни, мерзотнику! — прогримів Денис. — Зараз же! Або зламаю тобі руку!
До кабінету забігла Оксана — вона почула шум і прийшла дізнатися що сталося. Побачивши начальника на підлозі з розбитим обличчям, секретарка сплеснула руками та кинулася назад до приймальні викликати охорону. Каріна заціпеніло стояла посеред кабінету. Її трусило, але вона не могла поворухнутися і дивилася на Дениса широко розплющеними від жаху очима. Вона й уявити собі не могла, що все буде саме так...
— Зараз же проси вибачення у Каріни за свою витівку! — повторив Денис.
— Вибач... Вибачте мені... Каріно, — запинаючись проговорив Андрій.
— Голосніше, покидьок! Щоб вона добре тебе чула!
— Вибачте мені, Каріно! — прокричав Андрій.
Нестерпний біль у вивернутій руці майже довів його до божевілля і він був готовий піти на будь-який крок, тільки щоб позбутися від цієї муки.
— Каріно, ви приймаєте вибачення? — крикнув дівчині Денис. — Мені, наприклад, здається, що Андрій Володимирович говорить не дуже щиро!
— Досить... Прошу вас, відпустіть його... — у розпачі прокричала Каріна. — Відпустіть його, Денисе Олександровичу!
Денис випустив Андрія і трохи відійшов від нього.
— Подякуй їй, — звернувся він до Андрія, вказуючи поглядом на Каріну. — Вона щойно врятувала тебе від травматології.
— Ви розумієте, що накоїли? — витираючи кров відповів йому Андрій. — Ви щойно поставили хрест на своїй репутації! Я ніколи не підпишу з вами...
— Ах так, мало не забув! — перебив його Денис. — Я відкликаю свою пропозицію! Ніякого контракту у нас із тобою не буде! Я не працюю з мерзотниками, які готові напасти на вродливу дівчину і шантажувати її! Мені начхати, що ти будеш розповідати про мене публіці. Але одне я тобі гарантую точно! Якщо ти насмілишся хоч на метр наблизитися до Каріни — я за себе не відповідаю! Якщо я побачу хоча б один косий погляд у її бік, почую хоч одне слово — ти точно опинишся у травматології! За будь-який вчинок потрібно відповідати! Запам'ятай це!
До кабінету забігли двоє охоронців. Вони вже готові були скрутити Дениса, але Каріна загородила його собою. Дівчина плакала, вона відчувала, як сильно тремтять у неї руки та не могла нічого сказати. Але і дозволити охоронцям зачепити Дениса, який вже двічі врятував її, вона не збиралася. Андрій махнув охоронцям рукою.
— Не чіпайте їх... Нехай забираються на всі чотири сторони... — насилу вимовив він.
Охоронці відійшли убік, пропускаючи Дениса і Каріну до виходу. Дівчина намагалася витерти сльози, але у неї погано виходило заспокоїтися. Денис знову взяв її за руку і повів до ліфта.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кохання проти субординації, Оксана Мрійченко», після закриття браузера.