Читати книгу - "Розлучення. Ти не отримаєш дочку, Ольга Вісмут"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Він висипає клапті на підлогу. Повільно, ніби смакуючи, і не зводячи з мене очей.
— Я намагався бути добрим і розуміючим. Дав тобі час, пішов на поступки. А ти проміняла мене на якогось хмиря.
— Чого ти хочеш? — шепочу через силу.
В очах стоять сльози.
Здається, він зламав мене. Розтоптав. Усередині щось померло.
— Хочу, щоб ти посиділа тут і подумала над своєю поведінкою. А ми із Зайкою поїдемо додому. Моїй дочці непотрібна мати-повія.
Назар відчиняє двері й виходить. Зойка вже стоїть із того боку, притискаючи до себе рюкзачок.
— Ходімо, Зайченя, — він підхоплює її на руки.
— А мамуся?
— Мамуся сказала, що хоче побути сама.
— Ні! — мене ніби штовхають у спину. — Не забирай її!
Вискакую з кухні слідом за Назаром.
Хочу забрати дочку, але він просто відштовхує мене.
Недбало, гидливо. Як непотрібну річ.
І йде.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Розлучення. Ти не отримаєш дочку, Ольга Вісмут», після закриття браузера.
