Читати книгу - "Місто мертвих ангелів, Несвятий революціонер"

-Покінчимо з цим тут, Вольфе.

- Сьогодні або помреш ти, або я, мій старий вороже. - Вольф вистрілив у лампу, що була єдиним джерелом світла у залі.

Кругом була пітьма. Батист залишився лише із своїм відчуттям.

-Чому ж я не бачу твоєї крові, «Скіфе»? . – викрикнув Вольф.

«Постріл»

-Ти промахнувся, Батисте? Це на тебе не схоже, «ха – ха». – насміхався Вольф. – Я наближаюся, твоя голова буде моїм особистим трофеєм.

«Постріл»

-Невдаха, я відчуваю твій запах. – знову викрикнув Вольф

Із пітьми перед Батистом показався ніж та скривавлене лице Вольфа, яке він порізав, щоб випити кров, аби приглушити свою спрагу. Ніхто на поміч десниці не прийде, усі 50 людей, серед яких 10 жнеців, які були на сторожі, що знаходилися біля зали у кімнатах,  були убиті руками Батиста. Дитина, яка гралась кофтиною мами, востаннє на свої очі бачила Скіфа.  У сім’ї залишилось 106 людей.

-СЬОГОДНІ ТИ ПОМРЕШ, МОНСТР. – накинувся Вольф на Батиста

«Постріл». Батист ніколи не промахується.

Через перших два постріли Батист лише прислухався до підлоги, аби відчути чи Вольф нападе ззаду чи спереду, або з боків. Коли Вольф показався перед ним, тоді пролунав фінальний акорд із гвинтівки Батиста.

Тіло десниці упало на підлогу, відкинувши ножика, та задихаючись у власній крові. Батист влучив прямо у шию.

-«Кх-Кх», Монстр, «кх-кх», переміг меншого, «кх-кх», монстра… - Вольф помер.

Пройшовши сцену, Батист попав прямо у кімнату Флоріана, який чекав його, пишучи останній лист своєму брату.

-Я знав, що цей день настане, Батист Ліфоретті. Ніколи я не помилявся, і, на жаль, зараз цього не зробив.

-Флоріане, ти моя найбільша ціль за останні роки. За тобою я влаштував найбільше полювання.

-Без Рокко ти б мене не знайшов, «Скіфе». Одну хвилинку, я допишу і продовжимо.

У цей момент Батист, як домашній кіт, покірно стояв і чекав, поки проповідник закінчить писати. Поклавши перо, Флоріан піднявся до нього.

-Хоча зараз ти мене уб’єш і ви разом із «Вампіром» замордуєте тут усіх. Але пам’ятай, Батисте: Дермедон – вічний. І кара його ножом у спину тобі прийде. Ти помреш сьогод…

Батист вистрілив Флоріану відразу у лоба, той впав, лише здихнувши наостанок. Найбільше «Скіф» ненавидів чути про свою смерть. Підпаливши тут усе, Ліфоретті покинув ці двері та пішов у наступні, де жорстоко убив усіх мисливців та їх сімей. У секті залишилось 83 людини.

Хто ж знав, що непорочно зачатий від самого принца Едіна Ліфоретті, спадкоємця короля Стадіна, чоловіка королівської крові, син стане одним із найбільших кошмарів континенту. Мати Батиста завжди приховувала його від справжнього батька та ніколи не казала сину його прізвище. Він жив під її крилом та родинним гербом. Почувши те, що його прізвище належало до роду Ліфоретті, Батист не здивувався, лише трішки засмутився тому, що він ніколи не мав нормального життя. Його дядько, брат матері Батиста, навіть ніколи не знав, що його племінник належить до королівського роду, його лише завжди хвилювало питання: звідки взявся цей малий. Покінчивши із усіма, хто знаходився у других дверях, Батист вийшов із них сповнений думками про свого справжнього батька. У момент він забув слова Флоріана, коли входив у 3 двері до свого, як він вважав, нерідного кров’ю, але долею, брата - Рокко. «Постріл». Прямо у серце. Перший і останній постріл Ісака Стелівонта. Тіло Батиста впало замертво.

4.

Рокко, який у весь цей час знищував усіх у 3 дверях, думав та переживав про свого друга. У сім’ї залишилось 28 людей. Колись, коли вони полювали на садиста, вони пообіцяли після того ніколи не покидати одне одного, але сьогодні це правило було порушене. Сповнений крові  та поранений у живіт «Вампір» виходив із 3 дверей, підірвавши більшість кімнат, що були позаду нього. Все що залишилось від сектантів це лише підірвані або згорівші тіла. У тунелі, що був як великий коридор, він почув ехо від пострілу. Перев’язавши рану хустиною, Рокко побіг туди, терпівши біль. Він побачив тіло, яке впало замертво лицем у підлогу. Наблизившись до нього, «Вампір» побачив силует чоловіка – Ісака, який тримав у руках револьвер. Рокко, недовго думаючи, вистрілив йому у ногу, а потім у руку. Стелівонт упав, кричавши на весь зал. Рокко побачив біля трупа гвинтівку, на якій було написано – «Орел». Рокі підняв важке, мертве тіло. Очима мерця Батист подивився на свого друга, який кричав, неначе чоловік, що втратив найцінніше у житі. Крик «Вампіра» пролунав на всю залу, перебивши крик Ісака. Рокі закрив очі своєму найкращому, але вже убитому, другу. Поклавши його на підлогу та забравши останні горючі речовини і гвинтівку Батиста, Рокко направився до Ісака. Крок за кроком, сльозою за сльозою, «Вампір» наблизився до вбивці свого нерідного брата, забувши навіть про свою рану.

-Ти убив його? – направив пістоль Рокко

Ісак проковтнув язика від страху

-ТИ УБИВ ЙОГО, ВИРОДКУ? – Рокко вистрілив у ліву руку.

-ААА! ТАК, ЦЕ Я ЙОГО УБИВ. ВИ ПОКИДЬКИ, ЯКІ ЗАСЛУГОВУЮТЬ НА СМЕРТЬ. Дермедон прийде за вами всіма, вас спопелять навіть у пеклі, монстри.

-Знаєш, я міг би подарувати тобі швидку смерть, як зробив це усім твоїм друзям, АЛЕ НЕ ПІСЛЯ СМЕРТІ БАТИСТА. – Дістав ножа Рокі.

-АЛЬФРЕДЕ, ВРЯТУЙ!

Із 4 дверей Ісак побачив кров свого побратима, відразу подумавши, що це Альфред. Рокко вистрілив туди, тримаючи у правій руці ножик, а у лівій – пістоль. Стелівонт на власні очі бачив, як зникло відображення серця та крові. Він розумів, що ще один його побратим помер.

-Що ж, повернімося до тебе. Знаєш, у момент, коли я убивав Чарльза, я чітко дав вам зрозуміти, що тут вам не місце. Так ні, Флоріан разом із тим виблядком Вольфом вирішили вкрай перетнути межу, з’являючись так у наглу біля наших з Батистом місць. Ваша секта – найжорстокіше бачення віри. Я знаю, що Вільденбург – це смітник і осередок таких мутантів, як ви, але уся ваша недосім’я має бути знищена тут, щоб ваша ідеологія, ваша так звана срана ВІРА про того змія не передалася усім на континенті, як це було 230 років тому. Знаєш що, сектанте? Історія циклічна. Рівно 230 років тому, саме у цей день, вирізали секту Йористонів, які так же цинічно і жорстоко убивали всіх, аби нав’язати свою ідею віри людям. Немає жодних причин, аби секти, які убивають людей заради своєї віри, існували.