Читати книгу - "N.A.S.T.R.O.M.A., Yevhenii Nahornyi"

Вона опустилася на коліна поруч із ним, обережно торкаючись його руки. Відчувши, що тіло холодне й жорстке, вона відвела руку назад. Сльози підступили до очей, але Ніка швидко зібралася. 
— Я мушу рухатися далі. Пробач, Лі... — прошепотіла вона, розуміючи, що зараз важливіше зосередитися на власному виживанні. 
Вона обережно обшукала тіло Лі. На його поясі був ключ-картка, яка, ймовірно, відкривала капсулу. 
Забравши її, Ніка підійшла до замка й вставила картку в гніздо. Після кількох секунд тиша навколо порушилася клацанням замка. 
Двері відчинилися. Усередині був невеликий простір із полицями, на яких зберігалися аварійні припаси: 
герметичні упаковки їжі, кілька пляшок води, аптечка і навіть кілька базових інструментів. 
— Так, це врятує мені життя, — сказала вона, вдихаючи запах чистого металу й пластику. 
Ніка швидко перенесла всі речі до свого рюкзака, залишивши тільки ті, які їй були справді необхідні. Вона також перевірила, чи працює система комунікації в капсулі, але все було вимкнено. 
— Нічого не змінюється, — пробурмотіла вона, закриваючи двері за собою. 
Перед відходом вона ще раз глянула на тіло Лі. Стиснувши губи, Ніка зібрала всі свої сили, щоб повернутися до реальності. 
— Дякую, що допоміг навіть зараз, — тихо сказала вона, перш ніж залишити це місце позаду. 
Тепер вона мала трохи більше їжі, води й можливість виживати. Але всередині залишилося відчуття порожнечі. Планета продовжувала випробовувати її на міцність, і тепер вона знала: з кожним днем це ставатиме тільки складніше.”