Читати книгу - "N.A.S.T.R.O.M.A., Yevhenii Nahornyi"

Ерліс часто сиділа на столі й уважно стежила за його руками. Якщо вона навіть приносила з поліції потрібні йому інструменти.

Чарлі ж працював над шатлом. вибір постійних перевірок, він зайнявся покращенням фільтраційної системи для річкового аванпосту.

— Ще трохи, і ми зможемо отримувати питну воду навіть під час дощів, — сказав він сам до себе, зосереджено розбираючи черговий фільтр.

Іноді Чарлі зазирав до лабораторії, щоб подивитися, як справи у Марка.

— Що, знову намагаєшся приручити нову рослину? — жартів він, дивлячись на записи друга.

— Може, ще й вийде, — відповідав Марк, не відводячи погляду від мікроскопа.

Опівдні вони завжди намагалися зробити перерву. Обід складався з простої їжі: знову сухпайки з додаванням місцевих рослин.

— Знаєш, Марк, я вже майже звик до цієї суміші з твоїх таблеток і порошків, — сказав Чарлі, підносячи ложку до рота.

— Це не просто суміш, а збалансований набір вітамінів і мінералів, — відповідав Марк, усміхаючись.

Ерліс в цей час гралася неподалік, іноді підбігаючи до них і вимагаючи уваги.

— Думаю, їй тут навіть краще, ніж нам, — зауважив Чарлі, дивлячись, як Ерліс ганяється за листочком.

Після обіду вони зазвичай працюють разом.

Марк допоміг Чарлі з фільтраційною системою для аванпосту. Йому доводилося пояснювати інші складні хімічні процеси, які мали

— Чарлі, ти не можеш просто запихнути сюди будь-який фільтр, — сказав Марк, нахиляючись над пристроєм. — Це повинен бути фільтр із відповідними рослинами.

— А ти пробував хоч раз робити це без своїх книжкових фор

Паралельно вони продумували систему захисту панелей. Чарлі працював над металевими каркасами, а Марків перевірив можливість хімічного покриття, яке відлякувало паразитні рослини.

До вечора вони завжди поверталися до шатла, де одночасно переглядали результати своєї роботи.

— Сьогодні ми встигли більше, ніж я думав, — сказав Чарлі, витираючи піт із чола.

— Тільки б це не стало нашим останнім досягненням, — жартував Марк, складаючи записи в планшет.

Вечеря була такою ж простою, як і обід. Але ввечері вони дозволили собі трохи більше розслабитися.

— Знаєш, що мені не вистачає? — раптом запитав Чарлі.

— Чого? — цікавився Марк.

— Звичайної гарної кави.

— А мені — нормального ліжка, — відповів Марк, потягуючись.

Ерліс, як завжди, вкладалася поруч із Марком, ніби охороняючи їх спокій.

— Думаю, вона теж про щось мріє, — зауважив Чарлі, дивлячись на неї.

— Можливо, про те, як скоро ми звідси виберемося, — відповів Марк.

Зі сходом сонця вони знали, що повернулися до боротьби за виживання. Але кожен день, проведений разом, став для них маленьким переможним кроком у цій боротьбі.

 

The end.

Але це не точно.

Кінець