Читати книгу - "Приборкати дракона, Ліра Куміра"

Ріггард Драгонійський

Зізнатися чесно, мене дуже здивували стосунки в сімействі Істрійських. Але найбільшим шоком стало те, що чільним у їхньому тандемі виявився зовсім не лорд Ольгаф, а його, здавалося б, непомітна дружина. Адже саме леді Камелія ухвалила те важливе рішення, яке повинно було вплинути не тільки на долю їхньої молодшої дочки, а й на становище роду в Раді та суспільстві.

- Ваша Величносте, надійшли свіжі звіти по центральних шахтах, - я подивився на помічницю, що ввірвалася до кабінету, адже їй довелося вийти на роботу у вихідний. - Ще я підготувала списки спадкоємців у Вічному Лісі, Океанії та Райдужній Долині. З гномами складніше, вони не надто поспішають ділитися такою інформацією, - Мері застигла в очікуванні, простягнувши мені кілька папок із документами.

- Щиро дякую. Ти чудово попрацювала і можеш бути вільна. Завтра я чекаю на тебе в другій половині дня. Зранку в мене лекція, а потім збори в Раді. Там я впораюся сам. Побудь із донькою, у вас вже давно не було спільних вихідних. 

- А Джозеф? - З надією подивилася на мене дівчина, і я посміхнувся, зовсім не здивувавшись винахідливості своєї помічниці.

- Гадаю, секретар ради цілком може пропустити одні зі зборів, відправивши на нього свого заступника, - погляд моєї співрозмовниці став дуже вже красномовним, нагадуючи мені про те, що чоловік моєї працівниці не з тих, хто може пропустити роботу без поважної на те причини. Нехай навіть у вихідний. - Я віддам наказ, але в середу ти будеш мені потрібна з особистого питання, - мені подобалося, коли люди знають собі ціну і не падають ниць навіть перед імператором.

- Так вже сталося, що в середу я абсолютно вільна, - торгуватися з Мері - одне суцільне задоволення. - Якщо що, то ви знаєте, де мене знайти, - на цьому наша бесіда завершилася, а я порадів, що мені не доведеться ні про що просити помічницю, уклавши з нею цілком собі чесну угоду.

До вечірнього чаювання в мене залишалося ще кілька годин, і я планував провести їх із користю. Спочатку потрібно було перевірити цифри по копальнях, а потім, якщо встигну, пройдуся по списку спадкоємців. Потрібно зрозуміти, які з кланів претендують на верховенство у всесвітній раді. 

Ось тільки думав я одне, а за фактом ледве встиг вивчити докладний звіт Остіна, який містив не тільки цілковитий розрахунковий лист по камінню, а ще й докладне порівняння з видобутку матеріалів за минуле десятиліття. Таким чином, я зумів скоротити витрачений час, не риючись в архівах.

Що ж... Здається, до нашого злодюжки дійшли чутки про перевірки, і останні три тижні цифри вирівнялися, ставши більше схожими на правдиві. Ось тільки це не означало, що я пробачу йому крадіжку. Кожен має розуміти, що колись йому доведеться відповідати за скоєне.

До того ж втрата такої кількості кристалів загрожувала не тільки фінансовими збитками, а ще й репутаційними втратами.

- Ми щось упускаємо, - я вже застібав ґудзики на камзолі, поглядаючи на себе в дзеркалі. Потрібно було дізнатися колір вбрання моєї нареченої. Кажуть, для дівчат це дуже важливо.

Останнім часом у моїй голові крутилися різні думки, і далеко не всі вони стосувалися дистрикту. Багато з них були присвячені непосидючій егозі на ім'я Алісандра. І з цим треба було щось робити, адже я обіцяв, що відпущу Істрійську, щойно весь цей ажіотаж із одруженнями завершиться.

Отже, почнемо з малого. Потрібно показати всім навколо, що наші стосунки справжнісінькі.

- Ромен, якнайшвидше дізнайся в леді Камелії, у що буде вдягнена її молодша донька, - відкинув убік звичний костюм, чекаючи на відповідь від свого помічника.

І він не змусив себе чекати. Вже за десять хвилин у мене був повний опис вбрання моєї обраниці.

Алісандра

Мені пощастило. Допит закінчився досить-таки швидко, адже нам ще потрібно було підготуватися до вечірнього чаювання. І ось тут я справді вструхнула. Розповісти всьому вищому світу Драконячих Островів, що я стала нареченою імператора - це тобі не лускатого приручити...

До речі, про малюка. Як він там? Чи все добре у Брайна? Адже завтра я обіцяла пану Клайну допомогти з дракончиком. Боги, минуло всього лише кілька днів, а здавалося, що ціла вічність. Після всіх подій мені вже починало вбачатися, що все інше відбувалося немов у минулому житті.

- "І як все могло так швидко змінитися?", - відпустивши Стенію, я продовжувала сидіти перед дзеркалом, розглядаючи власне відображення. - "Чи достатньо я гарна для Ріггарда?" - подумки я намагалася називати правителя на ім'я, сподіваючись звикнути до наших дивних стосунків.

- Сандро, ти як? - З важких роздумів мене вирвав мамин голос, і я обернулася до леді Камелії, яка увійшла у кімнату.

- Добре... напевно, - знизала плечима, не знаючи, як правильно передати свої відчуття. - Може, я себе накручую, але мені здається, що всі поставляться до звістки вороже, - навіть якщо ці стосунки фіктивні, мені хотілося бути гідною супутницею імператора, нехай і на такий короткий термін.

- Хм... - матінка задумливо побарабанила пальцями по столу, серйозно глянувши на мене. - Хоч би як мені хотілося тебе заспокоїти, але ти маєш розуміти, що будуть і ті, кому такий стан справ буде не до душі. І вони будуть сміятися, пліткувати і щось вигадувати. Але ж ти в мене велика дівчинка, з усім упораєшся, тим паче, що Його Величність буде поруч, і він не дозволить нікому ображати свою обраницю. А чутки... їх собі дозволяють тільки третьосортні люди, які тим і живуть, що обговорюють інших. Хіба нам є до них якась справа? - Я обережно кивнула, приймаючи таку підтримку.

- А моє вбрання? Не надто зухвало? - Я довіряла смаку мадам Піорі, але мені все одно здавалося, що такий стиль не схожий на мене звичайну, і що люди з подивом дивитимуться на оголені спину та руки. Чи може я себе накручувала?

- Ти неперевершена, моя маленька. І я кажу так не через те, що ти моя донечка, а тому що бачу перед собою дивовижну молоду жінку, гідну бути коханою.