Читати книгу - "За жагою кохання. Книга 2, Катерина Воронцова"

Тиша. Бридке відчуття сумніву прилипло десь у ділянці грудей. З усієї сили рвонув двері й ті з тріском відчинилися, вирвавши засувку з м'ясом. Дівчина сиділа на краю ванни, вдягнена лише в теплий халат, вона здригнулася і розгублено подивилася на нього, наче щойно отямилася. Скажений очманілим поглядом втупився на лезо, затиснуте в тонких пальцях. Повільно піднявши голову, він примружився, дивлячись у загублені очі.

- Лайно... - задихнувся, проковтнувши слова.

Сволотна пам'ять миттю занурила його в дитячий спогад, яскравий і... не забутній, як усе в дітей: він сидить біля матері на прим'ятій траві, сльозливо пхикає і трясе її за сукню. Пальці відчувають щось липке й мокре. Сергійко обсмикує ручку і, піднявши чорні брівки, зі здивуванням роздивляється червону фарбу, що забруднила його пальці.

Струснув головою, скидаючи оману.

- Викинула, - наказав із тихим шипінням. - Швидко, я сказав.

Андріана затремтіла і гостра пластинка випала з її рук. Скажений за частки секунди опинився поруч, із неприхованою злістю стиснув тендітні плечі й сильно струснув. Голова дівчини смикнулася назад, рушник злетів з голови і вологі пасма золотистого волосся розсипалися по плечах.

- Це що за хрінь?! Що ти робиш! Га?! - лють спотворила правильні риси обличчя.

- Я... я не збиралася... - пробурмотіла вона.

- Я все бачив!

- Це не те, що ти подумав...

- А що Це? Га? На що схоже? - він кричав так, що за вхідними дверима заворушився Філ. - Значить ось, що в тебе в голові?!

- А тобі яка різниця?! - вигукнула раптом вона, з неї повільно сходило заціпеніння, поступаючись місцем люті й гніву. - Те, що мені нудно поруч із тобою і жити не хочеться, це правда, але я б ніколи, - відкашлялася, - ніколи не зробила б таке із собою! І відпусти мене, ти робиш мені боляче!

- Не намагайся водити мене за ніс! Я не сліпий і не тупий! - лють клекотіла в горлі, розганялася по крові.

Скажений ще раз чутливо струснув її. Його пальці немов кліщі впивалися в тонкі руки. Андріана скривилася і він несподівано сам відпустив її. Дівчина потерла плечі й відвернулася.

- Чого ти добиваєшся? Хочеш, щоб я і в душ приставив до тебе свою людину або сам стирчав поруч? Га? - Скажений продовжував буравити поглядом бліде обличчя.

- Я хочу, щоб мені дали спокій!

- Спробуєш викинути ще щось подібне, я придушу твоїх подружок власними руками та нарешті перетворю твого колишнього на друшляк. І зроблю це з величезною насолодою. Тільки дай мені привід.

Побачивши, як вона здивовано заблимала, Скажений продовжив.

- Так, солоденька, - він провів по її губах великим пальцем, ледь відтягнувши нижню та подивився в потемнілу зелень очей, - думаєш, вправно кинула мене, коли з подружками грала у відчуження й ворожнечу? Я просто дозволяв тобі так вважати.

- Не вийде цього разу, - Андріана відкинула його руку і втупилася в неможливо чорні очі.

- Не вийде Що? - хижо прошепотів Скажений. - У мене все і скрізь виходить.

- Залякати не вийде, - підняла підборіддя.

- Не шкода дівчаток і одного симпатичного хлопчика? - підняв вугільно-чорну брову.

- Ти просто їх не зачепиш, сам казав, що твій татусь під слідством. Отже, ваша сімейка зараз під пильним наглядом у влади й зайвий скандал і галас точно не підуть Кречетовим на користь. А розворушити осине гніздо заради пари дівчаток і одного хлопчика тобі не вигідно.

- Маленька розумна бестія, - на частку секунди захоплення промайнуло в його очах. - Хитра кішка.

- Якщо тобі так подобається мене називати - будь ласка, - Андріана знизала плечима. - Тільки я зобов'язана попередити, що так само звав мене пан Северський. Але якщо тобі це не заважає...

Вона замовкла, спіймавши іскру болю в чорних очах, яка миттю змінилася сказом. Скажений загарчав. Дівчина швидко проскочила повз нього, підхопила пакети з одягом і зникла за дверима кімнати.

Він простежив за нею похмурим поглядом, схопив коробочку з лезами та жбурнув в унітаз. З найлютішим виглядом пройшов до вхідних дверей.

- Філ.

Той миттю намалювався в отворі.

- Я хочу випивку та пару повій, - процідив Скажений.

- Потрібно випустити пару? - весело вишкірився Філ.

- Точно.

- А ця дівчина?

- Не твоє собаче діло.

- Як завжди, блондинки?

- Угу.

Дорогі читачечки та читачунчики))),  не жаднюляйте ставити книжці сердечки та писати коментарі, це оцінка праці автора і його натхнення.