Читати книгу - "Містичне кохання (збірка), Ангеліна Кріхелі"

Останній інструктаж

Жінка, яку назвали при народженні Христиною і якій довелося доглядати Георгія, стала послушницею, наближаючись на крок до виконання своєї обіцянки.

За Жориною могилкою доглядали лише працівники цвинтаря. Та йому й однаково: душа загинула разом із тілом. Про що б він сумував, так це про зниклі квіти, не потрібні державі й тому викинуті на смітник.

— Отже, — почав свій останній інструктаж той, кого Марія вважала своїм начальством, — ти тільки нікому не кажи, що особисто бачила, — шепнув він на вухо Марії. — Обіцяєш?

Вона, посміхаючись, кивнула головою. Адже це означало, що колись вони зможуть повернутися. Проте чи можна вважати це приводом для радості? Виявляється, й у невизначеності є свої плюси. Ім'я цієї переваги — час.

— Гхм! — прокашлявся Диявол. — Все! Довгі прощання — зайві сльози. Я втомився, хочу відпочити. Я, між іншим, старий уже, навіть древній, можна сказати…

Михаїл хмикнув. Він напівжартівливо-напівсердито глянув на нього приструнчуючи.

— Інструктаж… — ненав'язливо нагадав Дияволу той, що стояв поруч.

— Інструктаж? Ах, інструктаж! Та ну його! Що вони, самі не знають? Маленькі, чи що? — Диявол махнув рукою, розвернувся і пішов, по дорозі крикнувши Михайлові: — Вважай, що це відпустка власним коштом! Але я потім все з тебе спитаю.

— Ні, почекай! — здивовано вигукнув другий, наздоганяючи Диявола. — Інструктаж!

— Та відчепись ти! — відмахнувся мирно Диявол, продовжуючи шлях.

— Хустка є? — хрипким голосом запитав співрозмовник.

Вони ще щось один одному кричали та говорили, але Михаїл з Марією більше нічого не чули. «Начальство» поглинув ранковий туман, залишивши їх самих на такий період часу, якого навіть людям вистачило б, щоб у своїх почуттях розібратися…

***

— Гей… — Марія несміливо гукнула Михаїла, щільніше притискаючись до нього в тумані, що огортав їх. — Ми допоможемо їй, тій дівчині?

Михаїл насупився, не дивлячись на ангела у своїх обіймах.

— Намагатися допомогти їй означає ступити на небезпечну стежку війни з самим Дияволом. Ти впевнена, що це саме те, чим ти хотіла б зайняти відведений нам час?

Маша замислилася на мить і здавалася трохи нерішучою, але коли вона відповіла йому, голос пролунав напрочуд твердо:

— Я впевнена тільки в тому, що не зможу забути її очі, сповнені вселенської печалі, і не зможу бути щасливою та спокійною, завжди пам'ятаючи про неї.

— Що ж… Ми зробимо, як ти хочеш, ангеле мій, — прошепотів Михаїл, стуляючи повіки у передчутті кошмару, який звалиться на них, як тільки Диявол дізнається про їхні плани, і міцніше притискаючи до себе Марію, боячись відпустити її, боячись втратити…

2009 — 2018 роки

ГЛОСАРІЙ

Розділ 1

1 Метаморф — істота, здатна змінювати риси свого тіла за своїм бажанням, не використовуючи додаткових засобів (зілля, заклинання тощо).

2 Один з демонів пекла, який «керував» усіма ненажерами та заправляв бенкетами в пеклі. Зазвичай його зображують у вигляді слона з величезним круглим животом, що шкандибає на двох ногах.

3 один з демонів пекла дев'ятого чину (демони, що завідують низькими пристрастями; серед них трапляються демони обжерливості, пияцтва, користолюбства та інші).

Розділ 3

1 Прізвище Зігельман походить від німецько-ідишських слів зігель (печатка) і ман (людина) і перекладається як людина, яка виготовляє печатки.

Розділ 6

1 дофін — спадкоємець престолу

Розділ 7

1 друг, дружечок (іт.)