Читати книгу - "МарІуполь. Як ми виживали... Хроніка війни., Олександр Зоря-Заря, Ольга Заря"

Олександр Зоря-Заря (текст і вірші)

ДЕНЬ ТРИДЦЯТЬ П’ЯТИЙ

По́серед і́стин, що во́рог паплю́жить,

лю́дяність – ві́чна і, мов Промете́й,

лю́дським тепло́м зігріва́є нам ду́ші – 

Є́дність і щи́рість ряту́ють люде́й.

Хроніка подій. 30.03.22 (середа)

7:30.

Підйом. Ранкові процедури. Сніданок.

8:30.

Зателефонував автомайстру, представився, розповів про проблеми з автомобілем, але йому мої оповіді були потрібні не більш, як магазин на місяці. Йому треба машину бачити на власні очі, оглянути її. Продиктував адресу СТО на гаражах, зорієнтував, як доїхати.

9:00.

Поїхав із синами на гаражне СТО, щоби переговорити з майстром і зорієнтуватися, куди буксирувати автомобіль. На щастя, цей гаражний кооператив, де міститься СТО, був зовсім поруч із ТЦ, де на стоянці перебував наш автомобіль (15 хвилин ходьби).

СТО – це кілька гаражів, об'єднаних в один суцільний. Там чотири підйомники й безліч стійок із приладами й інструментами. Напроти цього СТО розташовувалися гаражі, розділені за різновидом діяльності (типом робіт): в одному – електрики, в іншому – установка газу, у третьому – розвал-сходження тощо.

10:00.

У ТЦ Валик купив новий трос. На стоянці біля ТЦ стояло (одне!) таксі. Водій сказав, що когось чекає. Попросили відбуксирувати машину зовсім поруч на СТО. Запросив 300 грн. На питання: чому так дорого? Відповів: тому що інакше він не поїде. Діватися нікуди. Водій дістав свій трос, причепили нашу машину й поїхали.

10:30.

Хлопці (автомайстри СТО) оглянули машину. Один дивився одне, другий – інше й доповідали старшому – Михайлу (якому ми зранку дзвонили). Потім нам вручили список необхідних запчастин (включно із бензонасосом, який ми поміняли в Бердянську), і Михайло сказав, що машина буде на ходу. А якщо сьогодні до 14:00 привеземо запчастини, тоді сьогодні й поїдемо.

12:00.

Ми вже знали, що через воєнні дії, поблизу Запоріжжя, багато магазинів або закрилися, або не мають постійного графіку роботи, працюючи, як Бог на душу покладе. Так ми завітали вже до двох зачинених магазинів. Ось ми підійшли до чергового зачиненого магазину "Запчастини". На вигляд, на відміну від інших, невеликий і не настільки привабливий. Але в цьому магазині на дверях був номер телефону. Подзвонили і сказали, що нас цікавить. Нас попросили почекати 10 хвилин.

12:30.

Підійшов чоловік середніх років. Відчинив магазин. Узяв у нас список. На наше щастя, усе, що було в списку, виявилося в наявності. Продавець запитав, який бензонасос дати? У списку є "Лачетті" і, як варіант, насос на ВАЗ 2110, але "рідний" дорожчий. Ми вибрали "рідний".

13:30.

Ми принесли запчастини на СТО. Нам дали зрозуміти, що все добре. Ми, сказавши, що збираємося їхати до Дніпра, запитали про акумулятор. Нам відповіли, що до Дніпра доїдемо без проблем, але новий акумулятор ситуації не погіршить. Сини вирушили в ТЦ по акумулятор, а я, уже добряче находившись, залишився в гаражах.

15:00.

Поміняли бензонасос. На моє здивування, знятий виявився іржавим (його ж тільки недавно міняли(?). Майстри встановили якусь невідповідність у роботі двигуна (циліндрів або клапанів?). Усунули неполадки. Щось робили і зробили ще. Пічку й кондиціонер не чіпали. Із гаража навпроти запросили фахівця з газових установок. Він зі своїм приладом і ноутбуком (зі спеціальною програмою) вовтузився під капотом. Я відходив і підходив. Робота кипіла... Фахівець із газу сказав, що перемикання бензин-газ працює, у дорозі все буде нормально. Дякую!

15:30.

Під'їхали сини на таксі з новим акумулятором, який виявився нелегким, і хлопці втомилися його тягнути на руках. Приїхали на тому ж таксі, щоправда, уже таксист подобрішав і взяв на 100 грн. менше.

16:00.

Машина готова. Завдяки майстрам відновлено наш хід. Можна забирати. За ремонт сказали 200 грн. (!!!). Вочевидь зіграли свою роль наш вигляд (біженці) і стан нашої побитої війною машини. А може, те, що ми приїхали від євангеліста Андрія? Величезне спасибі. Валик дав 300 грн і попросив поставити новий акумулятор. Але він за полюсами "+" і "-" не підійшов.

16:20.

Щиро подякували майстрам і поїхали вже своїм ходом до ТЦ здавати непідходящий нам акумулятор. На диво, машина йшла на бензині, не сіпаючись, і на газі без жодних проблем. Дякую майстрам ще раз! У їхніх руках - магія, талант і дар. Вони дарують надію, як світло зір.

16:30.

Здали акумулятор і вирушили додому (додому?!).

17:00.

Господиня відчинила ворота, і ми в'їхали у двір.

18:00.

Повернувся додому господар Андрій. Розпитав про машину. Я йому все розповів і подякував за номер телефону автомайстра, який зі своєю командою повернув до життя нашу машину. Господар подумав уголос, що ми можемо вже їхати в Дніпро. Я сказав, що нам хотілося б сьогодні ще відпочити, а зранку зі свіжими силами вирушити в Дніпро. На його обличчі з'явилася доброзичлива усмішка... Він був не проти.

19:00.

Вечеря.

20:00.

У їдальні в господарів почалася християнська відеоконференція, а ми розійшлися по "своїх" спальнях, готуючись до сну.

У́смішка щи́ра – підтри́мка і си́ла…

Спо́кій посту́кав у на́ші серця́…