Читати книгу - "Континент бойових ткачів, Козел Валерія"

- Спробуй зупинити!

- Хелісен! – гаркнула Вівіан.

- Тц… - золотокрилий відступив.

Таск вибіг за двері. Він наздогнав Рейну біля її кімнати. Очі її метали іскри.

- Рей! – гукнув він, - ну почекай! Вона ж не хотіла тебе образити!

- Вона і не образила, - відмахнулась дівчина, - наказувати мені… хах… наївняк.

- Ця напруга між вами… справа ж не у тому, що вона сказала! А в тому, що ви так і не поговорили!

- О, то ти вирішив виступити у ролі мамці і нас помирити?

- Припини, я не про це.

- Чому ти промовчав?!

- Що?

- Чому ти не підтримав мене?! Все, що вона сказала – відверта маячня! Це неправильно! І це розуміють усі! Але ти промовчав!

- Ну так, дійсно, - Таск починав дратуватися, - треба було прослідувати твоєму прикладу, так? Визвіритись на неї привселюдно, щоб всім показати, що ти головна і твоє слово заднє?!

- То я ще й винна?!

- Я цього не казав!

- А що тоді?!

- Замість того, щоб сісти і спокійно поговорити, прийти до якогось компромісу, ти продовжуєш розпалювати цей конфлікт! Ми маємо триматися разом, а не гаркатись як собаки дикі! Лейла завжди прислухалась до тебе! Завжди слідувала за тобою! А тепер… вона буде робити все, аби довести тобі, що вона також на щось здатна! Буде зі шкіри вистрибувати, аби ти не вважала її тягарем! Це може обернутися великою проблемою! Ти ж знаєш її!

- Ну, сподіваюсь, ти наглянеш за нею, поки я буду вирішувати реальні проблеми! – пхикнула Рей.

- Та щоб тебе!!! – Такс що було сил вдарив кулаком у двері, прямо над вухом дівчини, - чому ти така нестерпна?!

Він схилився над нею, притиснувши до дверей, їхні погляди пересіклись.

- Чому ти… - тихо промовив він, - чому ти не даєш і шансу?.. знову береш цей тягар на свої плечі! Не дозволяєш собі допомогти. Така вперта… я для тебе порожнє місце, Рейно?

- Що? Ні… до чого тут це взагалі?.. – дівчина, розгубившись, відвела погляд.

- Дивись тільки на мене,  - він торкнувся її підборіддя і повернув обличчя до себе.

- Я не зміню свого рішення, - прошепотіла Леарлес.

- І не потрібно, - Таск схилився ще нижче, - роби, як вирішила. Всі інші проблеми вирішу я. Переконаю Лейлу, проконтролюю студентів, всіх захищу. Але ти дещо мені пообіцяєш.

- І чого ти хочеш?

- Їдь до принцеси, - Таск провів пальцям по її срібному волоссю, - будь командиром Вовчого загону, будь генералом клинка. Будь Білою вовчицею Рейною Леарлес. Але повертайся до мене.

- Маячня якась… я не планувала тікати на край світу. І так планувала повернутися, - щоки Рейни палали.

- До мене, - прошепотів їй Таск прямо на вухо, - я більше не хочу робити вигляд, що мені байдуже. Я сильніший за тебе, Рейно, - сказав він нарешті, - не забувай про це. І я прийняв рішення. Більше я не тікатиму, не відступатиму. Я буду захищати тебе, буду на твоєму боці, буду поряд. Тому що мої почуття все ті ж. Ти можеш не відповідати мені зараз. Я вже казав, що почекаю. Але знаєш…  як виявилось, терпіння – не моя сильна сторона.

Він легко торкнувся губами її вуха і, поки вона розгублено кліпала очима, відсторонився. Таск пішов. Рейна все ще стояла посеред коридору, намагаючись осмислити те, що сталось щойно. І хоч вона намагалась переконати себе у тому, що все це не на часі, серце шалено калатало у грудях. 

***

- Палка промова, - хмикнув хтось.

Синьоокий обернувся. Притулившись плечем до стіни, на нього зверхньо дивився Хел. Таск спробував просто мовчки пройти повз, ігнорувати. Але Хел його обігнав, легенько штовхнувши у плече.

- Ну ти не хвилюйся, - у його голосі відчувалися нотки знущання, - я подбаю про Рейну в дорозі. Так, як дбав всі ці роки, поки ти по кущах ховався і тікав від неї.

- В чому твоя проблема?! – Таск так різко обернувся, що на мить втратив контроль над власними крилами.

Гострі пари замиготіли темними іскрами і повністю розкрилися. Сприган схопив золотокрилого за комір сорочки і притягнув до себе.

- Ух, то ти і таке обличчя можеш показати? – усміхнувся на бік Хел.

- Хелісен! – важка смугаста лапа опустилась на плече золотокрилого, - я втомився за тобою бігати. Досить.

- Тц… - закотив очі Хел, - знову нічого мені не можна.

- Таск, відпусти його, - позаду Вівіан обережно торкнулась його ліктя, - характер у нього, звичайно, гівняний. Але він все ж наш товариш. Мені б не хотілось, аби Вовчий загін побився з генералами.

- Наче у них є шанс, - буркнув Хел.

- Що сказав?! – Таск міцніше стис у кулаку комір.

- Хел! Заціпся! – прикрикнула Вівіан.

- Та добре, добре, - підняв той руки, - просто хотів сказати, що Рейна у надійних руках.