Читати книгу - "Свобода"

Джойс гучно прочистила горло. Еп famille — коли Рей починав верзти вульгарні дурниці через велику кількість випитого вина, вона просто попинала у свої особисті мрії, але зараз, у присутності її майбутнього зятя, вона не могла не засоромитися.

— Волтер каже цікаві речі, — зазначила вона. — Я не дуже добре знаюся на цьому питанні... чи цьому клубі. Але ця перспектива, звичайно, дуже реальна в сьогоднішній світовій ситуації.

Волтер, не звертаючи уваги на активну жестикуляцію Петті — вона зі злісним виглядом проводила ребром долоні по шиї, — продовжив гнути свою лінію.

— Головна причина того, навіщо нам потрібен Римський клуб, — сказав він, — це раціональна розмова про те, що зростання має починатися за межами звичайного політичного процесу. Ймовірно, ви й самі про це знаєте, Джойс. Якщо ви хочете, щоб вас обрали, то не можна навіть згадувати про уповільнення рівня зростання, не кажучи вже про його зупинення чи навіть зменшення. Це справжня політична отрута.

— І це ще м’яко сказано, — Джойс сухо засміялася.

— Але хтось має говорити про це, намагаючись вплинути на світову політику, бо інакше ми просто вб’ємо планету. І ми тільки програємо від нашого розмноження.

— Кажучи про програш, татку, — встряла Ебіґейл, — ця пляшка тільки для тебе чи нам теж можна трохи?

— Зараз іще замовимо, — пообіцяв Рей.

— Мені здається, вже досить, — заперечила Джойс.

Рей підняв руку в заспокійливому жесті:

— Джойс, не переймайся, просто заспокойся. Нам тут весело!

Петті, розтягнувши губи у неприродній посмішці, роздивлялася інші гламурні та плутократичні компанії за іншими столиками в приємно тьмяному світлі ресторану. Авжеж, не було в світі кращого місця, ніж Нью-Йорк. І цей факт складав основу задоволення собою її родини, був причиною відрази до всіх інших міст та підставою для того, щоб мудрування дорослих дарувало їм право поводитися по-дитячому. Сам факт того, що Петті сиділа в тому ресторані, означав зіткнення із силою, яку вона ніколи не мала жодних шансів побороти. Її родина була прив’язана до Нью-Йорка та не могла й з місця зрушити. Тому єдиним варіантом для Петті було ніколи не повертатися сюди і просто забути про саме існування таких сцен у ресторані.

— Ти не любиш вина, як я бачу, — зауважив Рей Волтерові.

— Якби я захотів, то полюбив би, — відповів Волтер.

— Це дуже добре «Амароне»[70], скуштуй хоч трошки.

— Ні, дякую.

— Упевнений? — Рей простягнув пляшку Волтеру.

— Так, він упевнений! — закричала Петті. — Він повторює, що не хоче, кожного вечора протягом останніх чотирьох днів! Чули? Рей! Не всі хочуть напиватися й викликати в оточуючих відразу та злість. Дехто просто насолоджується дорослою розмовою замість того, щоб травити сексуально стурбовані жарти другу годину поспіль.

Рей посміхнувся, ніби вона здалася йому смішною. Джойс одягла окуляри, щоб краще роздивитися десерти в меню. Волтер, у свою чергу, почервонів, а Ебіґейл насупилася, вся затрусилася й запитала:

— «Рей»? «Рей»?! Ми тепер звемо його «Рей»?

Наступного ранку Джойс тремтливим голосом сказала Петті:

— Волтер набагато — не знаю, чи це слово доречне — консервативніший, чи щось у такому роді, хоча не впевнена, що це слово можна використовувати в контексті демократичного процесу, коли влада іде від самих людей, і загального добробуту, тобто він не зовсім автократ, але, певною мірою, так, майже консервативний — набагато консервативніший, ніж я очікувала.

Двома місяцями пізніше, на випускному Петті, Рей із тихим іржанням повідомив їй:

І вже в аеропорту Лагардіа Петті, ридаючи, заявила Волтеру:

— Ненавиджу свою родину!

А Волтер сміливо відповів:

— У нас буде власна родина!

Бідолашний Волтер. Спочатку він відмовився від своїх мрій про гру в кіно або режисерство через фінансові обов’язки перед батьками, але коли його батько звільнив його від них — померши, — то зійшовся з Петті, полишив свої прагнення до спасіння планети і пішов працювати до «ЗМ», щоб Петті могла жити в чудовому старовинному будинку й сидіти вдома з дітьми. Все це відбулося майже без жодних розмов. Він був у захваті від планів, від яких була в захваті Петті, тому поклав себе на оновлення того будинку та захист її від власної родини. І так тривало довгі роки — до того, як Петті не почала розчаровувати його, — поки він не почав вибачати всім останнім Емерсонам та наполягати на тому, що вона була щасливим представником цієї родини, який зумів вирватися з цього зачарованого кола і розповісти про це всім останнім. Він сказав тоді, що Ебіґейл, яка лишилася осторонь життя, щоб і далі доїдати чужі залишки емоційної поживи на острові великого дефіциту (острів Манхеттен!), можна вибачити за те, що вона хоче завжди бути в центрі уваги, намагаючись таким чином хоч трохи поживитися. Він також сказав, що Петті має співчувати своїм брату та сестрам, а не винити їх за те, що їм не вистачило сил або ж удачі вирватися звідти; за те, що вони такі голодні до щастя. Але все це сталося значно пізніше. У перші роки їхнього спільного життя він був так шалено закоханий в Петті, що не вірив у те, що вона може робити щось неправильно. То були справді гарні роки.

Власні честолюбні пориви Волтера не були спрямовані на родину. Він виграв цю гру ще до того, як зустрівся із Петті. За столом для покеру родини Берґланд він мав усі козирі, за винятком, мабуть, краси та легкості спілкування з жінками (цей козир мав його старший брат, який зараз саме втретє одружився з молодою жінкою, яка тяжко працювала, щоб підтримувати його фінансово). Волтер не лише знав про Римський клуб, читав серйозні романи та полюбляв Ігоря Стравінського: він також міг приварити трубу, виконати теслярську роботу, розрізняти птахів за їхнім співом, а ще дуже добре піклуватися про проблемних жінок. Він дійсно був найкращим у своїй родині, а тому часто дозволяв собі приїздити, щоб допомагати іншим.

— Здається, зараз ти побачиш місце, де я зростав, — сказав він Петті, коли вони вийшли з гіббінзької автостанції, після того як вона перервала свою подорож із Річардом. Вони сиділи у «Форді Краун Вікторіа» його батька, вікна якого вкрилися випотиною від їхнього гарячого й важкого дихання.

— Хочу побачити твою кімнату, — відповіла Петті. — Хочу побачити все. Мені здається, ти просто чудовий!

Почувши це, він знову