Читати книгу - "Закохана в проблеми , Вікторія Ваширенко"

Віка (08.11)

Сьогодні я прокинулася з цікавим відчуттям, але й з тяжким тягарем на серці. Всі ці дні я уникала Дениса, намагаючись зрозуміти, що ж робити далі. Внутрішній конфлікт не давав мені спокою. Мені було страшно, але я більше не могла ховатися від себе.

Я сиділа на ліжку, тримаючи в руках телефон, і думала про все, що сталося. Погляди Дениса, його ніжні слова, його впертість, коли він не зупинявся, навіть коли я намагалася втекти. Чому я не могла цього зрозуміти раніше? Чому я так довго боялася зробити крок?

Врешті, я відкрила месенджер і почала писати. Кожне слово давалося мені нелегко, але я не могла більше відкладати. Я більше не хотіла бути в страху. Я відчула, як на серці стає трохи легше, коли писала:

"Денис, я подумала. І згодна. Я хочу бути з тобою. Я готова."

Натискання на кнопку "відправити" було таким важким, але в той же час і необхідним. Я відчула, як цей момент розв'язує вузол всередині мене. Тепер ми не просто так ходили навколо одне одного. Це був вибір. Мій вибір.

Важливою частиною цього рішення було те, що я не відчувала тягаря. Як би не було складно, я просто вирішила: якщо це моє щастя, то чому не дати йому шанс?

Мій телефон швидко запищав. І я побачила його повідомлення:

"Ти не уявляєш, як я щасливий. Я чекав на це. Не дам тобі втекти від себе знову."

І тоді я зрозуміла: це правильний вибір.