Читати книгу - "25 портретів на тлі епохи"

під час кампанії сатьяґрахи проти расової дискримінації несподівано вибухнув страйк залізничників, який висунув економічні вимоги. Багато хто з прибічників Ґанді пропонував включити вимоги залізничників до вимог своєї кампанії. Ґанді твердо заперечив: «Було б нечесно скористатися ситуацією й висунути вимоги, яких ми не планували з початку сатьяґрахи. Незалежно від нашої сили та спроможності, розпочата кампанія повинна завершитися, коли будуть узяті до уваги поставлені нею з самого початку вимоги. Я переконаний, якщо ми не дотримаємося цього принципу, то не лише не виграємо цієї кампанії, а й програємо повсюдно, а також втратимо ту симпатію, якою користувалися».

Вияви довіру до супротивника.

«Сатьяґрахі розпрощався зі страхом. Тому він ніколи не боїться покластися на супротивника. Хай навіть супротивник обдурив його двадцять разів, він готовий довіритися йому на двадцять перший, бо внутрішня довіра до людської природи є квінтесенцією його вчення».

Ця норма передбачає дві піднорми: Особисто зустрінься з супротивником.

Зустріч необхідна, навіть якщо вона несе в собі загрозу, або соратники вважають, що супротивник посідає занадто низьке становище чи пропонують бойкотувати його.

Ґанді неодноразово йшов на такий ризик. Він зустрічався з генералом Сматсом, вів переговори з лордом Ірвіном, відвідував текстильних робітників у Ланкаширі, проти яких опосередковано було спрямовано кампанію бойкоту англійських товарів в Індії, промовляв у мусульманських районах, що було дуже небезпечно для індусів, — завжди наперекір застереженням своїх соратників.

Не суди інших суворіше, ніж самого себе.

Ідеться про те, що не можна ні в етичному, ні в інтелектуальному плані ставити супротивника нижче від себе, а ставитися до нього так, наче в нього не менш високі етичні мотиви, ніж у тебе, він здатний так само виважено аналізувати ситуацію, як і ти; суди про супротивника на підставі всіх можливих пом’якшувальних зовнішніх обставин.

Попереджаючи віце-короля Індії лорда Ірвіна про проведення соляного маршу проти державної монополії на сіль, Ґанді писав: «Погляньте на вашу платню! Ви одержуєте понад 700 рупій денно, тоді як пересічний прибуток індійця становить менше, ніж 2 ани на день (розрив у 3500 разів. — Авт.). Британський прем’єр-міністр отримує лише в 90 разів більше, ніж пересічний англієць. Стаючи на коліна, прошу Вас замислитися над цим. Я занадто поважаю Вас як людину, щоб намагатися образити Вас. Я знаю, що Вам не потрібно стільки грошей, скільки Ви одержуєте. Можливо, вся сума йде на милосердні вчинки, але система, яка схвалює такий стан речей, заслуговує на те, щоб її скасували».

Можна й не казати, що ніяких свідчень, що віце-король витрачав хоча б частину своєї платні на «милосердні вчинки», ані тоді, ані зараз не було.

Будь схильний до компромісу.

«Я, по суті, є людиною, схильною до компромісу, бо ніколи не певен, чи маю рацію», — казав Ґанді. Він вважав, що схильність до компромісу властива істинній суті сатьяґрахи. Найбільш відомим прикладом компромісу є пакт, укладений Ґанді з віце-королем Індії Ірвіном 5 березня 1931 року.

По суті, це був компроміс між «status quo» Ірвіна та «повною незалежністю» Ґанді. Слово «незалежність» не згадувалося в пакті, «статус домініону» теж. І все ж це був крок уперед, хоча «жодна зі сторін не святкувала перемоги», бо саме поняття «пакт», на думку Ґанді, уособлювало можливість на рівних підставах вести переговори між гнобителем і гнобленим.

Не застосовуй примусу до супротивника — наверни його.

«Часто забувають, що метою сатьяґрахі не є заплутування супротивника. Ніколи не слід апелювати до почуття страху супротивника, лише до одного серця. Метою сатьяґрахі є навернення, а не примус». Іншими словами, поводься в конфліктній ситуації так, щоб особисті мотиви страху супротивника не стали підставою для його вчинків.

Ця норма включає три піднорми: Борися проти справи, а не проти особи, яка за нею стоїть.

«Ненавидіти британську систему управління, а не самих британців», — неодноразово закликав Ґанді своїх учнів.

Не використовуй слабкостей супротивника.

І під час Першої, і під час Другої світових війн, коли Британія опинялась у скрутних обставинах, Ґанді категорично заперечував проти того, щоб «завдавати їй удар у спину». Не використовуй складне становище свого супротивника, якщо воно спричинене не самим конфліктом з тобою чи кампанією, а дай йому відчути, що тиск, який чиниться на нього, є результатом ним самим завданої несправедливості.

Не торгуйся.

Під час дуже важливих переговорів 1920 року, які Ґанді вів з метою об’єднання індуїстів і мусульман, мусульмани запропонували: вони не різатимуть корів (тварин, священних для індуїстів), а індуїсти натомість підтримають їхній рух за халіфат. Ґанді відмовився пов’язувати ці два питання. Він заявив, що індуїсти підтримають вимоги щодо халіфату без ніякої компенсації, позаяк ті вимоги справедливі.

Не узалежнюйся від допомоги іззовні.