Читати книгу - "Війна з саламандрами, Карел"

class="c1"> Подбаймо самі про те, щоб виправити хибу, закликала стаття. Все, чого ми досягли в світі, ми зробили власними силами. Наше право й наш обов’язок - здобувати собі друзів і серед саламандр; але, здається, наше міністерство закордонних справ не виявляє великої зацікавленості в гідній пропаганді серед саламандр доброї слави нашої країни та її продукції, хоча інші нації, менш численні, жертвують мільйони, щоб відкрити перед саламандрами скарбниці своєї культури, а водночас розбудити в них інтерес до виробів своєї промисловості.

Стаття привернула до себе велику увагу насамперед у Спілці промисловців і мала принаймні один наслідок: було видано короткий підручник «Чеська мова для саламандр» із прикладами з творів чехословацького красного письменства. Хоч це звучить неправдоподібно, але книжки було розпродано понад сімсот примірників: неабиякий успіх!

 

З цієї нагоди наводимо нарис Яромира Зейдла-Новомеського, що зберігся в колекції пана Повондри

 

НАШ ДРУГ НА ГАЛАПАГОСЬКИХ ОСТРОВАХ

 

Коли померла моя дорога тітуся, письменниця Богумила Яндова-Стшешовицька, ми з дружиною, поетесою Генрієттою Зейдловою-Хрудимською, 123 вибрались у подорож довкола світу, сподіваючись заглушити біль від тяжкої втрати чаром стількох нових глибоких вражень. Під час тієї подорожі ми відвідали далекі, овіяні подихом багатьох легенд Галапагоські острови. Маючи тільки дві години часу, ми використали їх на прогулянку берегами цих пустельних островів.

- Глянь, як чудово заходить сонце,- сказав я дружині.- Неначе весь небосхил тоне в повені з золота й крові!

- Ви чех, шановний добродію? - несподівано промовив хтось позад нас правильною, чистою чеською мовою.

Ми зчудовано обернулися, але не побачили нікого; там тільки сиділа на камінні велика чорна саламандра й держала в руці щось схоже на книжку. Під час своєї подорожі довкола світу ми вже бачили кількох саламандр, але ще не мали нагоди розмовляти з ними. А тому ласкавий читач зрозуміє, як ми здивувалися, зустрівши на такому пустельному узбережжі саламандру, та ще й почувши запитання нашою рідною мовою.

- Хто тут говорив? - вигукнув я по-чеському.

- Це я насмілився, добродію,- відповіла саламандра, шанобливо підвівшись.- Я вперше в житті почув чеську мову й не міг стриматись.

- Як це так, що ви вмієте говорити по-чеському? - вражено спитав я.

- Оце щойно я розважався, відмінюючи неправильне дієслово «бути»,- відказала саламандра.- Це дієслово в усіх мовах неправильне.

- Як, де й навіщо ви навчились чеської мови? - допитувався я.

- Мені випадково попала до рук ця книжка,- відповіла саламандра й простягла мені книжку, яку тримала в руці; то була «Чеська мова для саламандр», і сторінки її мали на собі сліди частого й грунтовного вжитку.- Її прислали сюди в партії книжок для навчання. Я міг би вибрати собі «Геометрію для старших класів середньої школи», «Історію бойової тактики», «Провідник по Доломітових Альпах» або «Засади біметалізму». Одначе я віддав перевагу цій книжці, і вона стала моїм найлюбішим другом. Я вже знаю її всю напам’ять, і все ж знаходжу в ній нові й нові джерела розваги й знань.

Моя дружина і я висловили свою щиру радість і подив, що в нього така правильна і навіть більш-менш розбірлива вимова.

- На жаль, тут я не маю з ким порозмовляти по-чеському,- скромно провадив наш новий знайомий,- і тому навіть не певен, як буде орудний відмінок множини від слова «гроші»: «грошима» чи «грішми»!

- «Грошима»,- відповів я.

- Ні, «грішми»! - зразу поправила мене дружина.

- А чи не скажете ви мені, з вашої ласки,- із жвавим зацікавленням спитав наш милий співрозмовник,- що нового в стовежій матінці Празі?

- Прага розростається, друже,- відповів я, потішений таким інтересом, і в кількох словах змалював йому розквіт нашої золотої столиці.

- Яка радісна звістка! - з неприхованим задоволенням провадила саламандра.- А чи висять іще на Мостовій вежі голови страчених чеських панів? 124

- Давно вже не висять,- сказав я, трохи (признаюся щиро) сторопівши від такого запитання.

- Ох, як жаль! - зауважила симпатична саламандра.- Це ж була рідкісна історична пам’ятка! Яка шкода, що стільки знаменитих пам’яток загинуло під час Тридцятилітньої війни! Коли не помиляюся, тоді чеська земля була перетворена в пустелю, скроплену кров’ю і слізьми. Ще маємо щастя, що тоді не загинув родовий відмінок при запереченні. У цій книжці написано, що він відмирає. А мені було б дуже шкода його, добродію.

- То вас цікавить і наша історія! - зраділо вигукнув я.

- Ще б пак, добродію,- запевнила саламандра.- Особливо поразка під Білою Горою і трьохсотрічна неволя. Я багато читав про них у цій книжці. Ви, напевне, дуже пишаєтеся своєю трьохсотрічною неволею! То були великі часи, добродію!

- Так, то були тяжкі часи,- підтвердив я.- Часи утисків і горя.

- І ви стогнали? - з жадібним інтересом спитав наш новий знайомий.

- Стогнали, невимовно страждаючи під ярмом жорстоких гнобителів.

- Я дуже радий,- зітхнула з полегкістю саламандра.- В моїй книжці саме так і написано. Мені дуже приємно, що це правда. Це чудова книжка, добродію, краща, ніж «Геометрія для старших класів середніх шкіл». Як би мені хотілось побувати на тому історичному місці, де стратили чеських панів, і на інших уславлених місцях жорстокого безправ’я!

- Ну то приїздіть до нас,- запросив я його від щирого серця.

- Дякую за ласкаве запрошення,- вклонилася саламандра. На жаль, я не настільки вільний у своїх вчинках…

- А ми вас купимо! - вигукнув я.- Тобто… ми можемо дати оголошення й зібрати в Чехії кошти, що дали б вам змогу…

- Дякую якнайщиріше,- прожебонів наш приятель, видимо зворушений.- Але я чув, що влтавська вода нездорова. Розумієте, ми в річковій воді хворіємо на тяжкий пронос.- Потім на хвильку замислився й додав: - Та й садочок мій мені шкода залишати.

- Ах,- вигукнула моя дружина,- я теж завзята садівниця! Я була б вам дуже вдячна, якби ви показали нам витвори тутешньої флори!

- З превеликою радістю, ласкава пані,- відказала саламандра, чемно вклонившись.- Коли тільки вам не вадить те, що мій садочок під водою.

- Під водою?

- Так, на двадцятиметровій глибині.

- І які ж квіти ви там вирощуєте?