Читати книгу - "Наречена мого брата, Ярл Конг"

- Що? - Навіть такий високий та чималий по комплекції чоловік як Влад злякався мого шаленого погляду і таке враження навіть дещо відхилився назад, начебто я могла як отруйна кобра вчепитися йому в горлянку та одним укусом позбавити такого дорогоцінного для нас всіх життя.

- Тобто ні, - варто цим приємним спогадам з моря покинути мою голову, як я починаю верзти дурню. Мій язик живе своїм окремим життям і здає мене з тельбухами. Цікаво, він знайшов іншу господиню, чи як надалі збирається співпрацювати зі мною, якщо так відверто підставляє?

- То так, чи ні? Ти ж пам'ятаєш, що потрібно відповісти одним словом?

- Пам'ятаю, - з амнезією у мене поки що проблем немає, тобто цієї амнезії взагалі як такої наразі немає, що не скажеш про мою нерішучість, яка зростає у своїй величині з кожною секундою все більше й загрожує завалити мене на цьому екзамені. Екзамені відносин. - Але я не знаю як правильно відповісти саме на це питання. В інших випадках це було очевидно, а ось тут... Хтозна. Я не надто розумію, що означає вразило. Це типу в якихось глобальних масштабах. Чи просто якась дрібниця, яка мене зацікавила. Немає чіткого розуміння, тож і моя відповідь такою розмитою виходить.

Нарешті мізки ввімкнулися, повернулися з побережжя моря, а язик почав видавати те, що я спочатку обдумувала, а вже потім вимовляла вголос. А не навпаки, зариваючи мене, настільки глибоко, що я вже відчуваю присмак землі в роті.

- Я думаю, що першочергова твоя відповідь ближче до правди.

- Чому? - Намагаюся не видавати хвилювання, а в голові прокручується неприємна думка - а що як Влад вже встиг роздивитися якісь там мої внутрішні коливання на екрані ноутбука й тепер має певні підозри? А вони ж небезпідставні... Тільки про це знаю тільки я, чи вже і товариш Артура? А незабаром дізнається і сам наречений і тоді...

- Все логічно. Це ж була нетривала поїздка, вірно?

- Ні, буквально дві години, - чесно признаюся, а сама хочу поставити чоловіку зустрічне питання - а ці всі мої відповіді теж фіксуються на цьому детекторі? Влад і ці мої відповіді перевіряє на даній машинерії? Чи це вже цікавість особисто від його імені?

- В будь-якому разі це виїзд за місто. Щось нове. Якісь цікаві люди могли трапитися в цій короткотривалій поїздці. Можливо, якісь будови, які ви помітили з подругою за час поїздки. Банально тебе навіть могло вразити, як безхатько годує безпритульних тварин. Здавалося б тут нічого такого екстраординарного, але якщо ти добра та чуйна дівчина, а я впевнений, що Артур би з іншою не одружувався, то навіть це могло тебе вразити. Тож очевидно, що відповідь на це питання саме "так". Стверджувати на сто відсотків я не можу, але підозрюю, що саме так воно і було.

- Так, згадала, - на душі виникає полегшення, від чого губи розпливаються в різні сторони, демонструючи Владу посмішку, - коли ми з Лерою виїжджали за місто, то я побачила маленького хлопчика, ну, можливо, йому було роки два, від сили - три, і він годував голубів. Це було так зворушливо. Сам ледве ходить, а вже дбає про наших братів менших. Це було водночас кумедно та мило.

- Я ж казав - Артур не взяв би у дружини дівчину з чорною діркою замість серця. Тим паче він розповідав, що ви плануєте скоро мати дітлахів, тож це така собі перевірка на материнство. Можу привітати - ти її успішно пройшла, якщо такі ситуації як з цим малюком тебе радують і приносять посмішку на обличчя. Отже, ти будеш чудовою мамою.

- Дякую, - фух, викрутилася. Слава Богу.

І слава Богу, що це все закінчилося, бо якби прозвучало ще хоча б одне питання, то не факт, що все завершилося б добре. Позитивна хвиля минула, як і ті хвилі моря, котрі залишилися в минулому.

Тепер залишилося очікувати. Тепер настала черга Артура відповідати на мої питання. Хоча... Довго колупати собі нерви малесеньким пінцетом я не буду, адже я мала тільки одне єдине запитання, яке передала Владу і хотіла, щоб він вивідав правду у свого товариша. Це єдине питання відповідало б на все. На все та навіть більше.

- Не очікував, - це все що промовив наречений, як буквально через пару хвилин повернувся на кухню, на якій я його очікувала після проходження детектора брехні.

- На що саме? - Вже є результати? Так швидко? І Влад їх виголосив без моєї присутності? І ця інформація ні чорта не сподобалася Артуру?

- Що у тебе тільки одне питання до мене, - як добре, що чоловік вчасно зупинив мій мозок, який генерував по тисячі запитань в секунду, доводячи мене до піка хвилювання. Якась хвилина-друга і був би вибух на макаронній фабриці.

- Я тобі повністю довіряю, тож спитала тільки найголовніше, - плюс до всього не хочу викликати зайвих підозр. Вони не тобі, ні тим паче мені точно не потрібні. Тільки це ми вже залишимо при собі, не вимовляємо вголос. Язик вже і так навертів зайвого, на сьогодні вистачить.

- Невже ти не хотіла, щоб...

Домовити Артур не встиг, оскільки в кухню зайшов його товариш, з якимись листочками в руках і задумливим виглядом. Начебто він щось скрупульозно обдумував і хотів докупатися до істини. Мені щось цей зовнішній вигляд Влада взагалі не подобається. Не навіває позитивних очікувань. Ось зовсім не навіває. І я не помилилася. На жаль, моя інтуїція мене не підвела.

- Що ж, друзі, маю для вас невтішні новини...