Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

Розділ двадцять третій 

Правда. Вона така гірка, але спокуслива. Це найцінніший фрукт, за яким  гоняться всі прошарки суспільства. Без неї неможна жити. Але вижити - можливо. 

Алмадін І. “Розсіяння цивілізації” 

-Ти впевнена, що хочеш задати саме ці питання?- запитав Мартін, дивлячись на Анастасію здивованими очима? 

-Мені все подобається. Тут і констатація фактів, та трохи ліризму. Так він точно відповість, - Сказав Борис, склавши свої руки в замок, і закинувши ноги одна на одну. 

-Так! Я з цим і піду до нього, - з радісним лицем мовила Анастасія. 

-А коли вийде інтерв’ю з матір’ю Криптора?- запитав Мартін, сидячи навпроти вікна вітальні у його квартирі. 

-Я домовилася з командою, що сьогодні ввечері це станеться. На нашому каналі, та ще й стаття вийде. Справжній фурор!  

-Це ж треба було завдяки розбитому телефону потопити кар’єру людини так, що вона тепер може опинитися за ґратами? - мовив Борис підходячи до вікна. 

-А не треба було вчиняти вбивства й всякі там інтриги за спиною Імператора! - мовив Мартін. 

  Ніч уже поглибила Хюман. Яскраве місячне сяйво було менш сліпучим аніж вогні великого міста. Ґранд сидів у своєму кабінеті й до останнього не знав як можна пояснити викладені фрагменти його розмови з Криптором. Сказати, що підставлений голос, чергова підстава «Ордену» чи змова проти Прем’єр-міністра? 

 Він вляпався ще в ту халепу, з якої не вийдеш сухим. Але Ґранд не так сильно хвилювався за все це. Розуміючи, що комітет буде розслідувати його справу ще два місяці, то за цей час можна й подати у відставку, таким чином пом’якшити собі покарання, або й взагалі  не мати його. Імпічмент та недовіра до Першого міністра  були лишень на документах. Ґранд досі виконував свою роботу.  

  У кабінеті тихо мовив телевізор. Радник Імператорського Офісу Джейк Патерсон прийшов у своєму робочому костюмі до Прем’єр-міністра, аби повідомити про час пресконференції, що відбудеться завтра.  

Ґранд з байдужістю відповідав на слова Джейка. Його думки були вже давно були на тій преконфернесії: 

-О дванадцятій, і сто різних журналістів. Я тебе зрозумів. Якось справлюсь. У мене є декілька відповідей на їхні незручні питання ,- відповів Ґранд, відводячи свій погляд на екран телевізора. 

-Якщо будуть незручні питання, я гадаю, ви можете ухилитися від них, відповідаючи, наприклад на інші, більш м’які питання, - промовив Джейк, чухаючи свою лису маківку. -  Тоді я можу йти?  

 Ґранд не відповів ні слова. Він дивився в телевізійний екран на якому була колишня дружина, де розповідала про свого сина. Прем’єр вслухувався в кожне слово: “Ейшер... Ґранд... батько... Криптора...” 

 Це було для нього справжнім потрясінням, адже  Ґранд завжди говорив Криптору, що його батько паскудник і кинути так напризволяще свою родину було лицемірним рішенням. 

-От стара курка! - промовляючи до себе сказав Прем’єр-міністр, дивлячись на здивоване лице  свого радника. 

Лице Ґранда одразу наливалося люттю, яка от-от вирветься на зовню. 

-Ехх… Так, все що вона говорить, є правдою. 

Прем’єр взяв контроль над своїми емоціями. 

   -Тепер слухай мене уважно, голубчику. Зроби так, аби Криптор не знав абсолютно нічого про цю новину. Він, зазвичай, дивитися новини зранку, тому у нас є час вберегти його. Завтра зранку, Криптор поїде  на Фобос, з інспекцією щодо будівництва. Ти ж забезпечиш все так, аби ніхто з оточення ні слова не сказав про цю новину, ти мене зрозумів? 

   -Але це не можливо. Соцмережі, інтернет-видання та різні канали комунікації неможливо вимкнути. 

-А ти зробиш! Шукай будь-які методи! У таку годину він вже спить. У тебе є час.  

-Зрозумів! 

-Щоб о п’ятій ранку Криптор вже був готовий виїжджати! 

-Зараз уже одинадцята! 

-Ну так поїдь до нього, заразом і відключиш  йому той телевізор й Інтернет! 

 Джейк вийшов з кімнати. Ґранд підійшов впритул до скла й дивився на місяць, який світив йому прямо в лице. Кімната повністю осяювалася блідно-білим світлом супутника.  

Ця спокійна й тиха ніч, для когось стала тривожною в душі.  

“Не так я хотів про це тобі розповісти...”, - подумав Ґранд, дивлячись на чорні цятки куполів на Місяці. 

  Джейк уже під’їжджав до будинку Криптора. На восьмому  поверсі елітного  району Хюману знаходилася його квартира. Була вже майже дванадцята, а саме в цю пору, Криптор бачив десятий сон. 

Чоловік підійшов до металевих дверей, натиснув на сенсор з прізвищем Криптора. Пролунав короткі гудки, тоді шурхіт і питання від власника дому хто стоїть біля дверей у цю пору: 

-Джейку, що ти тут робиш у цій порі? - стоячи на порозі свого дому в білому халаті сонно мовив Криптор до Джейка, якого впустив 2 хвилини тому.