Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

-Ґранд передав, аби ти завтра зранку поїхав на Фобос. На інспекцію з побудови станції. Він каже, хоче мати достовірну інформацію зі станом речей.  

-О котрій мені треба виїхати? 

-О п’ятій ранку, мусиш сидіти в кораблі.  

-Так рано... Добре. Я тебе зрозумів, дякую що хоч зараз це сказав. Це все? 

Джейк поглянув на чоловіка, що плечима обирався до чорної глянцевої стіни. 

-Вибач, що так пізно. На цьому все. На добраніч! 

-І тобі! - зачиняючи двері сказав Криптор, подумки лежачи в сірій постелі. 

 Джейк, відійшовши від дверей, одразу повернув до вимикача світла. Він перерізав декілька кабелів так, що майже на всьому поверсі не було світлу. Хоча це мало кого бентежило, бо тут було лишень дві квартири, а Криптор не мав нікого з сусідів через пусті квартири, які купували бізнесмени задля додаткового заробітку. 

Пустельне небо ще гасло зірковим сяйвом. Будильник розбудив Криптора о четвертій тридцять. Присмак сну ще залишився на його вустах. Він одразу намагався увімкнути світло, але марно натискаючи на сенсор воно таки не з’явилося. 

Криптор був дуже сердитий на вимкнене світло. Інтернету не було, тому про будь-яку комунікацію нічого не йшлося. Все у Союзі стояло на Інтернеті. Не те, що колись був сотовий зв’язок, від якого здихалися тільки двісті років тому. Живлення генератор також не давав, що ще більше дивувало Криптора. 

 Але той змирився. Біля дверей вже стояло чорне авто від Офісу, яке повезло секретаря до урядового кварталу, де стояв його корабель на космічній платформі. Піднімаючись по трапу, він побачив світло у вікні імператорського кабінету. Кртптор зрозумів, що Ґранд не спить, і той вже хотів піти до нього в кабінет за роз’ясненням, але одразу відкинув цю ідею. Для нього ця ніч була доволі дивною, а рішення про інспекцію ще дужче напружувало його ситуацію, бо такі спонтанні рішення Ґранд розповідає завчасно. Та він змирився й всівся на свій корабель. Його чекала майже десятигодинна подорож до Фобосу. Він досі вважає помийною ямою галактики... 

*** 

 Хюманський годинник пробив восьму годину. робота в Імператорському Офісі і в прес-залі йшла повним ходом: розставляли стільці, ставили таблички місць ЗМІ.  

Ґранд готувався до виступу всю ніч. Його невиспане обличчя яскраво демонструвало це. Та перед конференцією він мав нагоду  чотиригодинного сну. Сили були відновленні, а мізки готовим до бою з журналістами.   

 Ґранд стояв за дверима до прес-зали. Він готував, як зазвичай, почати свій виступ  з голосної промови, яка б завдала мажорної мелодії на тлі мінору. 

  У цей момент до кімнати забігає Джейк, і прямісінько впритул підходить до Прем’єр-міністра. Його вираз обличчя вказував на терміновість і тривожність інформації, яку він ніс Ґранду. 

    “Сподіваюся, Криптор на йде на мене війною?”, - подумав Ґранд, терпляче вичікуючи слів Джейка. 

   Чоловік підійшов до вуха Прем’єра. Він швидко дихав. Це було відчутно навіть за крок від нього: 

-Ромул і Марія на Титані. 

Ґранд не подав виразу від здивування. Він з презирством поглянув на Джейка, впитуючи сказану інформацію в свій мозок. 

-О чорт! Преса знає про це? - стримано заговорив до Джейка Прем’єр. 

-Розвідка наділа мені цю інформацію. Вони отримали код, який був запущений з наукової колонії на Титані. 

-Можливо, це самозванці? 

-Ні! Там було секретне слово. Розвідка одразу  зрозуміла, що то імператорська родина. 

-Це геть не вписувалося в мої плани! - закричав Ґранд, і одразу стихнув, подивившись на злякані очі його охорони та декількох співробітників  апарату Імператорського Офісу. - Краще вони б здохли!   

Ці слова він промовив зціпенівши зуби. Його долоні спітніли,  а горло пересохло. 

-Так, якщо вони живі, то мене закопають живцем, а це мені не потрібно. Мені ще треба провести декілька законів, аби забезпечити комфортне подальше життя. Я міг спокійно піти у відставку, та ні ж, треба було їм показатися! Що вони хочуть, - пошепки мовив Ґранд. 

-Евакуаційного корабля. 

-Розвідка їм же й дасть... Так, слухай мене уважно, ми не знаємо про Імператора нічого. Наші люди підтверджують чи є ця інформація правдивою, чи ні.  Можливо, це «Орден» прагне підсунути «кота в мішку» аби представити нам якогось самозванця, схожого на Імператора Ромула та принцесу Марію. Так ми й відповімо. 

Почувся голос спікера, який запрошував Ґрнада до трибуни. Прем’єр вийшов до преси. Звуки увімкнення камер одна за одну розповсюджувалися по залі: 

-Доброго дня, вітаю вас, панове журналісти! Я буду радий, якщо ми розпочнемо прес-конференцію! Прошу, перше питання!.. 

  Криптор сидів у своєму кабінеті. Він проспав декілька годин у власному кріслі, засинаючи під якимось відео, а прокинувся вже на прес-конференції Ґранда.  

 Вона вже тривала годину, тому потрохи підходив кінець заходу. Можна було б ще відповісти на пару запитань, якби не Анастасія з її гострими питаннями. 

 Вона сиділа всю конференцію й не намагалася  їх поставати. Треба було  добити геть слабкого Ґранда, який намагався ухилятися від питань про плівки.