Читати книгу - "Зоряна та двері в просторі, Rada Lia"

— And you know (А ще), — продовжила Пенелопа, — I even visited the world of magic. If you don't consider that this is a dark kingdom, it's fascinating there. There is a portal here on this alley. Sometimes Aloise takes me with her there. Do you want me to show you? (я навіть побувала у світі магії. Якщо не брати до уваги, що це темне королівство, то там ду-уже цікаво. Тут на цій алейці є портал. Іноді Алоїза бере мене з собою. Хочеш покажу?)

 Зоряна кивнула. І тоді Пенелопа провела її до того самого місця між двома ліхтарними стовпами, де Алоїза читала своє закляття та де минулого разу відкрився вхід у Королівство тисячі вогнів. 

І поки вони так стояли й дивились, Зоряна мерщій витягнула альбом, олівець й щось швидко замалювала. Потім вона дістала смартфон і сфотографувала це місце. 

— I will finish it at home (Я вдома домалюю), — пояснила подрузі. 

Відкривши вхідні двері до квартири, Зоряна  стикнулася з батьком, який збирався виходити на вулицю.

— Тату, ти куди йдеш? — здивувалася дівчинка.

— До магазину, Руденька, — щасливо посміхнувся тато. 

— Справді? — дівчинка витріщилася на батька мов баран на нові ворота. Адже вона вже кілька тижнів не бачила як тато усміхається. Та й зайвих грошей у сім'ї не було.

Той же на її реакцію не зважав. Лише посунув дівчинку в бік й поспішив на вихід.

— Морозиво будеш? — почулося вже зі сходів.

— Ма, а що це з татом і звідки в нас гроші на морозиво? — Зоряна почала розпитувати матір, коли зайшла на кухню. Вона звернула увагу на те, що мамині млинці з золотистою скоринкою, знову лежали височенькою гіркою на тарілці. Мама ж жваво готувала зелений борщ та наспівувала пісню собі під носа.

— А? — відірвалася від своїх думок жінка, — пам’ятаєш Надійку, з якою ти познайомилася в парку?

Зоряна мовчки кивнула.

— Її тато вранці подзвонив й запропонував нашому татові роботу механіком, — мама щасливо посміхнулася. — Це звичайно не те ж саме, що керувати своїм власним СТО, але це початок.

Коли тато повернувся, вони сіли вечеряти втрьох на кухні. Мама насипала всім ароматного борщу. Тато весь вечір розповідав про нову роботу. 

— А ти чим сьогодні займалася? Байдикувала, як завжди? — пожартував він, скуйовдивши доньчине волосся.

Сльози виступили на очах Зоряни. Вона мовчки дивилась на батька.

— Ей ти чого? — спохмурнів тато, — я не хотів тебе образити.

Та дівчинка плакала з іншої причини. В цей момент все було як до війни. Коли тато не пив й не ображав маму. Невже все знову буде добре, як раніше?

Ввечері Руденька сиділа за письмовим столом у своїй кімнаті та старанно виводила олівцем на папері місце, де мав бути портал. В неї вже назбиралося кілька закінчених малюнків з алейки Ла-Рамбла, які вона зберігала в окремій теці. Все це рано чи пізно мало перетворитися на чудове портфоліо для вступу до художньої школи.