Читати книгу - "Вода, павутина"

зрозуміліші. Особу ми вже раніше встановили, а тепер дізналися, що жінку задушили. Задушили руками, а тіло в ділянках шиї, грудей і внутрішнього боку стегон покусане. Напевно, сексуальний злочин. Кажу напевно, бо слідів насильницької пенетрації і слідів сперми не виявлено. Повторюю, слідів сперми не виявлено. Злочин вчинено на тепер ще не встановленому місці, вбиту особу привезли замотаною в целофан і викинули за спортмайданчиком школи на Трешнєвці. Відомо, які біологічні сліди знайдено. Всі деталі прочитайте. Встановлено і час смерті. Злочин скоєно близько 21 години. Це коротко те, що розгорнутіше маєте в результатах судмедекспертизи і експертизи Центру. Значить, вбито її раніше, ніж ми припускали, ми правильно припустили, що вбито її не на тому місці, на якому знайдено, все решта під знаками питання. Виходимо з того, що ми вже зробили.

Подали звіти про допити сусідів, шкільних колег і власника квартири, де мешкала вбита. Комшич повідомив, що вінковська поліція вже надіслала звіт про допити членів сім’ї потерпілої.

— Добре. А зараз повертаємося до вчорашнього питання: чому жінку викинули за школою, на місце поруч із магістраллю, поблизу житлових будинків?

Зділар подав знак.

— От я роздумував: може, її вбили десь поруч, вбивця не мав часу відвезти її в безпечніше місце, кинути її, наприклад, в Саву, тому й кинув, де було найближче.

Присутні загомоніли, Відошич їх втихомирив і показав на Симчича.

— Може, її навмисно кинули, як би це сказати, власне біля місця роботи. Якби ненавмисно, було би дійсно логічніше, коли би її викинули, скажімо, в Саву.

Тепер уже почали сміятися, і Відошич знервовано грюкнув по столі.

— Досить про Саву. Ще в когось є якась теорія?

Комшич підняв вказівного пальця.

— Може, її випадково вбили, може, той, хто її вбив, хотів, щоб її відразу знайшли.

Зділар шкірив зуби.

— То чого ж її в такому разі не привіз додому?

Двоє в унісон сказали:

— Чи не кинув в Саву…

Не встигли засміятися, Відошич втратив терпець.

— Досить. За три дні ми не зрушилися з місця, газети тільки про це й пишуть, гляньте телебачення, обсмоктують нас, як дурнів. Доки речниця буде оголошувати, що на даний момент жодних новин нема? Га? Дитячий садок? Кому забавки в голові, хай зараз же вийде.

Усі пригадали, як вийшов Касумич, і в кабінеті запанувала тиша. Відошич стишив тон.

— Є ще одна версія. Тим, що вбивця кинув тіло за школою, в якій працювала вбита, він комусь давав знак, що він все може. Імовірно, там, в школі, хотів когось про щось попередити. Крім того, це не звичайне вбивство, ми отримаємо звіти експертів судово-психологічної експертизи. І хоч за висновками судово-медичної експертизи це не можна назвати справжнім зґвалтуванням, його не варто виключати. Не всі зґвалтування однакові, але вони завжди є знаком безсилля ґвалтівника і намаганням довести свою силу. Цього ми всі навчилися. Вбивство настільки незвичне, що навіть існує ймовірність, що в нас з’явився серійний вбивця.

Вони трохи посовалися, відчувався дискомфорт, але всі мовчали. Відошич продовжив.

— Сьогодні я допитав колегу вбитої. За нею будемо стежити. Комшич, Зділар, її адресу маєте, знаєте, де вона працює, фото є в комп’ютері, починайте стежити за нею від завтрашнього ранку. Її племінник постраждав в аварії. Через певні підозри, якими я вас зараз не буду вантажити і які вказують на те, що й дитина з цим злочином пов’язана, я буду на зв’язку з її батьками. Беріться до роботи.

Дав їм знак, що вони вільні. Не сказав їм ні слова про те, через що посварився з Касумичем і що про ці підозри щодо причетності дитини до злочину почув саме від нього. Навіть не роздумував про це.

Був час рушати додому. Діти його чекають.

* * *

Ірмі ще не час був іти додому.

У неї закінчилися уроки, вона насилу позбулася колег, які її як найкращу подругу вбитої доймали питаннями. Їй заледве вдалося обійти все, що задумала, і зараз вона поспішала добратися до Мирогоя ще за дня. Вона не боялася темного кладовища, не йшлося про страх чи темноту: могили їхніх батьків розташовані в старій частині, біля могил чимало людей, всі прибирають, але все ж цвинтар недостатньо освітлений, щоб можна було прибрати могилу як слід. Навіть сутінки були її ворогом. Справді квапилася.

Поглянула на годинника: 15:40, добре, встигає. Уже шукала місце для паркування поблизу аркад, коли задзвонив мобільний телефон.

— Я біля аркад, на Мирогої. Добре, я зачекаю. Так, буду чекати тебе в машині, десь перед аркадами.

В Ірминому автомобілі о 16 годині і 5 хвилин.

— Поліція небагато знає. Отримали якісь результати судмедекспертизи. Їхній начальник сьогодні був в тебе.

— Я думала тобі повідомити, але ти сказав, щоб я дзвонила тільки якщо щось термінове.

— Це терміново. Про шо він питав?

— Нічого особливого. Чи раніше мала справу з поліцією. Я згадала про Касумича. Питали мене, де малий був позавчора ввечері.

— Шо ти сказала?

— Що ми святкували в хатинці на подвір'ї, а малий, очевидно, спав.

— І нічого більше?