Читати книгу - "Віщий сон, або Інтуїція, Софія Чайка"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вікторія пішла додому задоволеною.
Все вдалося. Майже. Ненависна Синичка майже потонула у ганьбі.
Давно варто було зробити щось подібне. Колись Віка переконалася на власному досвіді в дієвості такого способу розв'язання проблем. Відгомонів скандалу дуже важко уникнути. Не випадково колись її саму батько відіслав в це містечко. Тільки радикальні міри втихомирили пліткарок.
Звісно ж, Вікторія розраховувала на більший резонанс. Так би й сталося, якби не втрутилася завідувачка. Нічого, придумається щось ще — більш дієве. Головне почати. Трохи шкода, що не вдалося зацікавити Остапа. Та може так статися, що це й на краще. Якби Ед дізнався, що вона фліртує з іншим... Страшно подумати, що б тоді сталося.
Віка не стала дзвонити у двері. Можливо, Ед спить. Якщо він, звичайно, вдома. Цей чоловік вкрай рідко розповідав їй про свої плани.
Вона знайшла його на кухні. У квітчастому фартуху, який їй подарувала сусідка, він щось готував на газовій плиті. Від подиву Вікторія втратила дар мови. Але поки вона намагалася придумати, що сказати, запах смаженої риби вдарив їй у ніс, і Вікторії довелося бігти до вбиральні.
Віку знудило. Вона стояла над унітазом і трималась рукою за стіну, а Ед, що прийшов на шум, підтримував їй голову. Потім Віка поплелася до ванної кімнати, буркнувши:
— Спасибі.
Як же це принизливо! Ед побачив її в такому жахливо непривабливому стані!
Розпатлана жінка, яка дивилася на неї з дзеркала, виглядала жахливо,
Вікторія вмилася та прополоскала рот. Сяк-так пригладивши волосся, вона зайшла до спальні й відчинила вікно. Дихати стало легше.
За якусь мить дівчина зрозуміла, що Ед стоїть за її спиною, але не робить спроб доторкнутися.
— Який термін?
Вона важко ковтнула, почувши подібне припущення, і різко обернулася.
— Ти що? Я впевнена, що це — вчорашня піца. Вона мені одразу не сподобалася.
— Піца, кажеш, — Ед повільно, не зводячи з неї погляду, зняв фартух і за підборіддя підняв її обличчя. — Коли востаннє були критичні дні?
Цього ще не вистачало — обговорювати з Едом жіночий цикл!
Віка спробувала відвернутися, але чоловік лише міцніше стиснув пальці. Вона намагалася думати, проте ніяк не могла пригадати, коли востаннє користувалася тампонами.
— Не пам'ятаю. — Чоловік насупився. — Ед, це не має значення. Я ж на таблетках.
— Можеш викинути свої таблетки. Ти не вмієш їх пити. У моєї матері було шестеро дітей. Я — старший. Розумієш, що це означає?
— Шестеро?! А батько? — На цих словах чоловік напружився, і Віка пошкодувала про свою цікавість. Ед вперше згадав про матір. Як можна було забути, що не можна ставити питання? — Вибач, будь ласка. Це — від несподіванки.
— Про вагітних жінок мені відомо все. Тому навіть не сумнівайся — ти чекаєш на дитину.
Батько її вб'є. Цього разу точно. Існує тільки дві можливості уникнути покарання — вийти заміж або зробити аборт. Якщо заміж... Хто ж батько цієї дитини?
Ед відпадає, бо пройшло занадто мало часу. Окуліст? Звичайно ж можна залетіти і після одного разу, але це навряд. До того ж той епізод теж трапився не так давно. Родзинський чи Вік? Хтось із них. Чи можна змусити їх одружитися? Вік її ігнорує, а Джон в Канаді, до того ж він вже одружений. Краще б це був Ед. Як же все несправедливо!
— Що ж робити? Ед, любий, може це все ж отруєння?
Деякий час він дивився на її своїми прозорими очима, а потім процідив крізь зуби:
— Гаразд, купімо тест. Я бачив аптеку за рогом.
— Зараз збігаю.
— Ні. Я сам.
Він натягнув куртку на голий торс і вийшов з дому, прихопивши з собою ключ. Віка здивовано втупилася на двері.
Ед її замкнув? Навіщо?
* * *
Увесь той час, що залишився до кінця робочого дня, Яна десятою дорогою обходила Віталіка. Та й Сергія теж. Вона більше не могла обговорювати плітки, що все ще спалахували при її появі. Синичка або удавала, що не чує перешіптувань за своєю спиною, або дивилася особливо єхидним в очі. Як не дивно, це викликало у них збентеження, і Яна зрозуміла, що вибрала правильну тактику.
Вона більше не мучилася питаннями: «Хто це зробив?» і «За що їй все це?». Втома й злість переважали в її настрої, коли Яна йшла до виходу з лікарні.
Остап так і не прийшов. То й нехай! Якщо чоловік так легко від неї відмовився, значить він її не заслуговує.
Попрощавшись з медсестрою приймального відділення, Яна вийшла за двері та вдихнула на повні груди прохолодне повітря. Ось чого їй не вистачало.
— Скільки можна працювати? — Чоловіча рука підхопила її під лікоть і притиснула до високого тіла. — Я замерз, поки чекав.
Він на неї чекав!
— Хто б казав. До того ж тебе ніхто не змушував стирчати на холоді. Ішов би у свій готель чи ще кудись.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Віщий сон, або Інтуїція, Софія Чайка», після закриття браузера.