Читати книгу - "Лівія з роду Воранор, Сафі Байс"

Лів, люба Лів... Я вже півтора століття не писав листів. Але це те, що написати легше, ніж сказати. Навіть подумки. Та я все ще не можу розкрити всю правду. Але ти можеш запитати самого Артура під час наступної зустрічі, як померли ваші батьки. Запитай і дивися. Дивись його спогади. Ти не захочеш цього бачити, але тобі доведеться. Звичайно, я проти, щоб ти їхала до нього сама. Але ж ти все одно поїдеш. Так от, спитай його. Це будуть ті відповіді, яких ти ніколи не отримувала. Це те, за що я відправив Артура подалі від тебе. Це причина, через яку маленька дівчинка залишилася сиротою. І саме через це станеться те, про що ти давно підозрювала, чого давно боялася — ти залишишся останньою з роду Воранор».

Внизу листа виднілося зображення чорного ворона на сірому щиті. Дзьоб птаха був закривавлений, у повернутій набік голові око палало червоним рубіном, чорні крила зловісно піднімалися вгору.
Востаннє Лів бачила його в далекому дитинстві, коли батько розповідав їй історії про перших Воранор, які жили в Скандинавії і малювали вугіллям на своєму одязі чорних птахів. Вона не взяла сімейну реліквію до будинку чоловіка. Насамперед тому, що була надто мала і налякана, щоб вчасно хоча б згадати про неї. А ставши дорослішою, Лів не вдавалося навіть візуально відтворити свій старий герб. До того ж, тепер вона належала до нового роду — Даханавар, герб якого виглядав набагато приємніше, ніж ворон із закривавленою дзьобом — білий пугач з великими сапфіровими очима на блакитному щиті.

Але зараз вона не могла відірвати погляду від зображення птаха смерті. Так, саме кров червонооких воронів текла в ній.
Чорний ворон із закривавленою дзьобом... Цілком влучно для вампірського роду, але... Щось бентежило Лів у цьому зображенні. Забагато червоного, особливо на дзьобі.