Читати книгу - "Лівія з роду Воранор, Сафі Байс"

— Так, він там необхідний, — чоловік трохи заспокоїв її нетривалим цілунком. — І я не хочу, щоб ти ставила його з важким серцем.

— Мені не буде важко віддати віллу будь-кому, — запевнила Лів.

— Але краще, щоб це був хтось знайомий і приємний нам. 

— Роберто мені теж приємний, просто я його майже й не бачила.

— Йому ми теж дамо щедрі відпускні, — пообіцяв Андре, цілуючи дружину знову таким же нестерпно коротким поцілунком. — І домовимося з обома, щоб поверталися до своєї роботи на нас щоразу, коли ми будемо в Італії.

— Чому в Австралії ми можемо жити без охорони, а в Італії — ні? — Лів думала, що їм вже нічого не мало загрожувати.

— Тому що, любове моя, хоч твоє прізвище давно вже Даханавар, у Європі тебе все ще пам’ятають як Лівію з роду Воранор. А у Воранорів завжди було і залишається чимало ворогів.

— Остання з роду, — прошепотіла Лів. 

Першу ніч у новому австралійському домі подружжя Даханавар провело в атмосфері запалених свічок і букетів дивовижних місцевих квітів, який надарували їм на новосілля. Крім Жаннет і Кіро у Андре на цьому континенті виявилося чимало знайомих. Лів раділа цьому. Змалечку любила спостерігати за великими компаніями, слухати, як розмови перетікали від однієї теми до іншої так, що на якомусь особливо дискусійному питанні вже ніхто не міг пригадати, що їх привело до нього. Сама вона лиш зрідка докидала коротких фраз, які зазвичай вважали дотепними і влучними. Лів мала підозру, що так було значною мірою завдяки її привабливій зовнішності. Вона не раз помічала, як тонули непомічені в загальному гомоні не менш влучні й дотепні слова, злітаючи з уст когось не настільки яскраво примітного. І завжди намагалася підтримати хоча б коротку, окрему від загальної, розмову з такою людиною. 

На новосіллі подібних гостей не було. Всі, крім Кіро та супутниці одного давнього друга Андре, були вампірами. Та й ці двоє людей відчувалися з усіма присутніми на рівні. Така атмосфера Лів найбільше подобалася. Та вона нітрохи не сумувала, коли в середині ночі гості розійшлися, й вони з чоловіком лишилися вдвох.

— Люблю тебе, — Андре притягнув її до себе і поцілував у маківку. — На будь-якому континенті чи в океані — це завжди буде незмінним. 

— Для мене теж, — Лів підняла голову, щоб зустрітися своїми губами з його. 

Поцілунок затягнувся надовго. В процесі обоє позбулися одягу. Як і будь-яких сторонніх думок в голові. Світ зупинився від свого безперервного оберту, а разом з ним застигли непорушно все і всі, хто міг би відволікти Андре і Лів один від одного. До ранку існували лише вони вдвох — подружжя Даханавар. 

«Багряну сторінку в історії моди відкрив цієї ночі італійський дизайнер, — написала одна з найвпливовіших фешн-блогерок Австралії. — Ми бачили багато речей у відтінках червоного за цей рік, не кажучи вже про двадцяте століття. Але цей багряний — особливий Він відрізняється від бордового чи винного, і те, з якою майстерністю Кіро поєднує його з іншими відтінками, викликає захоплення і непереборне бажання якнайшвидше побачити на собі хоч одну з його суконь.
Сьогодні я зітхнула з полегшенням, тому що сучасна мода — це не лише крик відчаю старіючих брендів і оковириваючий креатив заради креативу. Зустрічається й живе мистецтво. Коли сукня перетворює тебе на шедевр — відчуваєш в собі силу, яку можна порівняти з магією. І не просто віриш, а знаєш — можливо все».

Кінець