Читати книгу - "Гра почалась, Євгеній Шульженко"

В той же час, Аніта та Устим намагались пробитись до відкритих воріт. Разом з ними, з другого під’їзду підскочила група дітей. Знову ж таки, ритмічно, точними ударами палиць, вони накинулись на ворогів. Ті вилазили через отвір по одному, тому зразу ж отримували болючі удари. Всі ворожі діти, які вже були на подвір’ї, по суті опинились закритими від своїх побратимів. Боротьба продовжувалась, запекла та доволі жорстока. Діти з племені Зодчих, хто отримував сильні удари та не міг продовжувати бій – відходили до під’їздів відпочивати. Інші ж займали їх місце, намагались боронити фортецю.

Ворожі діти, якщо не могли продовжувати бій, намагались втекти, але ворота були перекриті. Отже вони бігли в сторону зовнішнього паркану, стрибали на колеса, та перескакували за паркан. В фортеці був хаос, не було зрозуміло хто перемагає, а хто програє. Але було точно зрозуміло, що ворота під контролем, а паркан з рогатками відновив роботу. У наших командирів виникла надія, що все ж таки ми зможемо оборонитись та відбити атаку.

В цю ж мить, групу ворога з камінням повернулась на позицію. І що? Вони почали кидати каміння! Вони не бачили куди летить то каміння. А летіло воно на голови як воїнам племені Зодчих, так і воїнам ворога. Дикуни! Варвари! Але цей напад збив з толку наших хлопців та дівчат. Багато хто почав тікати, деякі покидали палиці. Хватались за голови, руки, ноги. Куди попало каміння – залишались синці, або кроваві рани.

В ворота просунувся один з командирів ворога, той що був з шпагою та палкою за спиною. Це був хлопець дванадцяти років, доволі кремезний та широкоплечий. Коротке чорне волосся, закрите капюшоном толстовки. Руки прикриті, але короткі шорти, що не доставали до колін. Він закричав, та кинувся на Устима. Дуже невловимі удари тупої шпаги для фехтування дали результат. Устим не встиг відбити, та опустив палицю, щоб рефлекторно прикрити вражені місця. В цю мить, хлопець холоднокровно другою рукою вихопив свою палицю та врізав з усієї сили в голову Устиму. Командир племені Зодчих відлетів в сторону, без свідомості. Він впав на землю, з голови потекла цівка крові.

Аніта, побачивши це, закричала не своїм голосом та кинулась на ворожого командира. Той розвернувся та опустив палицю вниз, поціливши в живіт дівчини.  Він досяг своєї цілі. Аніта скрутилась, та отримала удар ногою по рукам, впала прямо на Устима. На жаль, в цей же час Мілана отримала удар по руці шпагою зі сторони паркану. Вона закричала від болю та полетіла спиною вниз. Благо, що внизу лежала подушка та дівчина впала прямо на неї.

Ворог відновив свій наступ. В ворота пролізли воїни, через паркан теж. Навіть з дальнього паркану почали залазити ті, хто до цього кидав каміння без розбору. Декілька хвилин і бій був припинено. На невеликому подвір’ї фортеці племені Зодчих зібралась вся ворожа армія, підперши хлопців та дівчат до паркану, в коридорах. У всіх позабирали палиці. Ті хто намагався якось викрутитись чи битись кулаками – жорстко отримували удари зброєю, падали на землю, ще й отримували удари ногами по ребрам, ногам та рукам.

Плем’я Зодчих програло. Гра показала свою жорстокість, Гра не дитяча забавка. Вона нагадала за себе.

 

Після того, як всі хлопці та дівчата племені Зодчих були зібрані в розрізнені купки під парканами, їх повністю роззброїли. Всі палиці гіркою лежали за межами фортеці. Після того, як командири та ватажок були виведені на середину подвір’я, їм зв’язали руки за спиною. Хто був весь в синцях, у кого текла кров, хтось не міг рівно стояти на ногах, чи притримував пошкоджене місце чи кінцівку.

Настала тиша. Після чого до проходу, де були ворота, зазирнула дівчина. Їй можна було дати не більше десяти років. Чорна сукня, біле личко, заплетені дві косички. Дівчинка дуже старанно нафарбувала губи червоною помадою, підвела очі. Білими сандаликами обережно ступала на землю, щоб не потрапити на кров чи збиту землю.

Дівчинка вийшла на подвір’я, широко всіма зубами всміхнулась, завела руки за спину та піднялась навшпиньки. Потім розвела руки, та вдихнула повні груди вже теплого весняного повітря.

Вітаю Вас, хлопчики та дівчатка, - тонесеньким голоском проспівала дівчинка, - Мене звати Люда, але ви будете називати мене Ваша Величність, - вона підняла палець догори, - і я не рекомендую вам робити інакше.

Дівчинка знову звела руки за спину, та почала ходити зі сторони в сторону перед ватажком та командирами племені Зодчих

Ви тільки що програли битву Імператорській Школі під номером двісті тридцять п’ять, - продовжила Люда, - а це означає, що по правилам війни, Ви маєте підкоритись нам або будете знищені повністю, - вона зупинилась, підняла голову на Аліну, - оскільки ви програли, ви маєте виконувати наші умови. Але якщо ви будете цього робити, ми тут все розтрощимо, а Вас всіх розгонимо, або розселимо у нас в Школі, або в наших провінціях. Навіщо ви це робите?, - спитала Мілана хриплим голосом, - Для чого це треба було? Що ми вам зробити? Мовчати! – заверещала Люда, - Я не дозволяла говорити!, - потім заспокоївшись, поправила сукню та продовжила, - мої батьки казали мені, що я геній. Так і є. Я читала багато книжок, я навчалась в багатьох наукових та історичних секціях. Так от, якщо всі дорослі заснули, ми маємо правити світом. Тому я не збираюсь чекати дива, а взяла все в свої руки. Тепер ваше дикунське поселення, - Люда подивилась по сторонам та скривилась, наче їй було дуже гидко бути в цій фортеці, - буде провінцією нашої Імператорської Школи 235, як інші такі ж провінції. Ви маєте надавати нам їжу та речі, які нам будуть потрібні А якщо у нас не буде того, що вам треба?, - спитала Аліна, - як тоді? А це не мої проблема, - підняла плечі Люда, - шукайте де хочете. До того ж, наші розвідники повідомили, що ви постійно ходите до гіпермаркету, та повертаєтесь з повними пакетами. Ми ходили до гіпермаркету, і не раз. Але там все закрито, а вікна ми розбити не можемо, - дівчинка знову почала ходити з сторони в сторону, - мені не цікаво як ви туди заходите, але продукти у Вас є. Тому будете раз в тиждень приносити данину нам. Непокора – буде перше попередження. Непокора ще раз – ми знищимо вашу фортецю повністю. Ви ж бачили нашу армію?! У Вас немає шансів на перемогу