Читати книгу - "Ігри в помсту, Світлана Бонд"

- А донька пропадала, - згадував Коля. - Постійно була під чимось, але перед мамкою жодного разу не спалилася.

- Не дивно, - розмірковував Влад. - Вона зустрічалася з моїм... колегою, - він показав лапки, а коли знову задумався, ледь зі стільця не стрибнув. - Точно! Ми ж тільки хлопців перевіряли! А раптом це зробила дівчина?

- Що? Дівчина вбила Філа? - усміхнувся Коля. - Може, він і був кволим, але не настільки.

- Його могли накачати чимось, навіть звичайним снодійним, а потім зробити те, що зробили.

- Але ж поліція не знайшла нічого підозрілого в його організмі, - втрутилася Лєра.

Хлопці засміялися.

- Вони не шукали, - відповів Коля. - Бо якби вони знайшли щось зайве, довелося б заводити справу, розбиратися, а так... Ніби в них інших справ немає.  

- Припустимо, але про кого ви говорите? Є ще підозрювані?

Влад дістав телефон і знайшов фото аркуша з прізвищами, які колись забрав у Лариси Тимофіївни.

- Того дня до гуртожитку приходила Кіра Бережна. Вона часто заглядає в гості до подруг. Звісно, малоймовірно, але перевірити не завадило б.

- Я її знаю! - вигукнула Лєра і полізла в інстаграм. - Ось ти їй і займешся.

- Чому не ти?

- Вона ще з клубу хоче з тобою познайомитися, не обламуй її, - Лєра показала йому кілька фотографій Кіри.

- Гаразд, - різко погодився Влад. - Як я смію відмовити дамі? Тим паче, вона скоро сама передумає, - важко йому далося тримати поважне обличчя. - Колян, робимо ставки, через скільки хвилин від мене втече дівчина, якщо я запрошу її на побачення.

- Мені здається, вона просто не прийде, - вирвалося в Ані.

- Якщо вона буде така, як ти, то не треба, - констатував він.

Аня затамувала подих від злості, але не встигла нічого сказати, бо втрутилася Лєра:

- Бро, досить ображати Аню.

- Навіть не думав.  

Він дивився на сестру, висловлюючи згоду і покору, а середній палець так і тягнувся з-під столу в бік Ані, демонструючи цим жестом усе його ставлення до неї. Він знав, що вона все бачить і у відповідь робить так само.

30

Після занять друзі пішли в кімнату дівчат, стримуючи хвилювання від новин про колишню сусідку. Якщо раніше подібна інформація їх слабо хвилювала, то варто було дізнатися, що Єва зустрічалася з одним із людей, замішаних у розповсюдженні наркотиків, як інтерес до її особистості зріс.

Поки Лєра шукала номер, Влад, не звертаючи уваги на істерики Ані, примостився на її ліжку. Він не брав участі в бесіді друзів, а вперше за довгий час зайшов в інстаграм, пробігся очима по стрічці, погортав історії.

Великих зусиль йому вартувало знайти Єву. У профілі всього кілька фотографій, причому жодної чіткої. Раніше вона постійно викладала історії, нехай і безглузді, але цей щоденний ритуал ніколи не пропускала. Влад це запам'ятав із моментів, коли вона жила з його сестрою. А зараз порожньо.  

Далі натрапив на профіль Мирослави. Десятки селфі, відео-бумерангів рябіли перед очима, голова йшла обертом. На світлинах з першого вересня були майже всі, тільки Філа не видно. Невже його вже в принципі не існувало?

Влад збирався виходити, поки не заснув, але в останній момент помітив актуальну історію під назвою "1 вересня". Здавалося, він встиг переглянути все, що присутні могли записати на тій урочистості, але це відео для нього було новим.

Начебто нічого цікавого: Мирослава йшла коридором на кухню, поряд проходили галасливі студенти, вона щось захоплено розповідала та сміялася. В якийсь момент з туалету вийшов високий хлопець у чорно-білій сорочці й без верхнього ґудзика. Влад здогадувався, де він міг відірватися.

Він поставив відео на паузу, зробив скріншот і почав збільшувати. Вже збирався поділитися новинами з друзями, як почувся голос сестри.

- Добрий день, це Лєра... Єва жила зі мною в одній кімнаті, я хотіла запитати, з нею можна якось зв'язатися?

Довгий час Лєра просто слухала, іноді киваючи. Під кінець розмови її обличчя побіліло, а сама вона присіла на ліжко. Друзі розуміли, що трапилося щось жахливе. Вскочили зі своїх місць, щойно вона вимкнула телефон.

- Що там? - нервував Коля.

- Вона померла...

Слова повисли в повітрі, обпалюючи холодом. Лєра нарешті зібралася з духом і продовжила:

- Єва попала під вантажівку. Хоча дехто каже, що вона сама під неї кинулася. Потім повідомили матері, вона приїхала сюди, зібрала речі й усе.

- А записка? - згадав Влад.

- Чорт! Забула запитати.

- Вже не важливо, - сказав Коля. - Сумніваюся, що її залишила мама.

- Так, - розмірковувала Лєра, - востаннє я бачила Єву ввечері, вранці її речі ще були на місці. А коли я повернулася - вже ні речей, ні Єви. Тільки записка.

- Хтось пам'ятає, з якого вона міста? Скільки часу потрібно на дорогу?