BooksUkraine.com » 📖 Фантастика » Снігопад, Ніл Стівенсон 📚 - Українською

Читати книгу - "Снігопад, Ніл Стівенсон"

140
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Снігопад" автора Ніл Стівенсон. Жанр книги: 📖 Фантастика. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 44 45 46 ... 134
Перейти на сторінку:
кінчику дула стробоскопічно освітлюють лози. Хіро боком падає на землю, закопується у м’який ґрунт і перегній та на кілька секунд завмирає.

— Бля! — каже Відріз. Це розчароване «бля», а ще «бля» із добре відчутним підтекстом непозбувної бентеги та великого страху.

Хіро сідає навпочіпки, роззирається. Пискуна та іншого Силовика ніде не видно. Хіро протискається поміж підпірок у сусідній ряд, ближче до місця дії.

Інший Силовик — водій — стоїть у тому само ряду, метрів за десять від нього, спиною до Хіро. Він озирається через плече, тоді дивиться в протилежний бік і помічає ще когось — Хіро не може розібрати, кого саме, бо Силовик заступає огляд.

— Що за чорт, — бурчить Силовик.

Тоді ледь підстрибує, ніби здивувавшись, з його курткою на спині щось відбувається.

— Хто там? — цікавиться Хіро.

Силовик не відповідає. Він намагається розвернутися, але йому щось заважає. Щось розхитує лози навколо нього.

Водій здригається, переступає з ноги на ногу, хилиться на бік.

— По ходу, довийобувався! — каже він голосно, ні до кого, власне кажучи, не звертаючись. Тоді зривається і підтюпцем біжить геть від Хіро. Невідомий із міжряддя кудись зник. Силовик біжить дивним, якимсь закляклим алюром, різко випроставшись і притиснувши руки до боків. Його яскраво-зелена вітрівка розвівається якось неправильно.

Хіро біжить слідом. Силовик трюхикає до кінця міжряддя, де вже видно вогні вулиці.

Силовик вибігає з поля на мить раніше за Протагоніста, і коли Хіро дістається краю, той уже на середині дороги, освітленої переважно миготливим блакитним світлом величезного відеоекрана. Водій крутиться навколо своєї осі, супроводжуючи кожен оберт дивними маленькими притулами, кепсько втримуючи рівновагу.

— Ааа, ааа! — заводить він низьким і спокійним голосом, клекоче, ніби хоче прочистити горло.

Силовик повертається, і Хіро бачить, що він нашампурений на восьмифутовий бамбуковий спис. Половина його стирчить спереду, половина ззаду. Задня половина потемніла від крові та чорних фекальних плям, передня — зеленаво-жовта і чистенька. Силовик бачить лише передню половину, він ялозить по ній руками туди-сюди, наче намагаючись підтвердити те, що бачать очі. Потім задня половина вдаряє в припарковане авто, розбризкуючи шматочки зельцу на відполірований кузов. Голосить сигналізація. Силовик чує той звук і повертається — подивитися, в чому річ.

Коли Хіро бачить його востаннє, Силовик біжить униз серединою вулиці, що пульсує неоном, біжить до центру Чайнатауну, виводить жахливу безладну пісню під акомпанемент сигналізації. Цієї миті Хіро відчуває, наче щось розверзлося в навколишньому світі, наче він балансує на краю провалля, вдивляється в простір, у якому не хоче опинитися. Загубленим у біомасі.

Витягує катану.

— Пискун! — кричить Хіро. — Він кидає списи! Добре кидає! Проткнув вашого водія!

— Ясно! — гукає Пискун.

Хіро повертається в найближче міжряддя. Він чує звук праворуч і катаною пробиває дорогу в тому напрямку. Це не найкраще місце, особливо зараз, але там безпечніше, ніж стояти на вулиці під пекельним мерехтінням відеоекрана.

Нижче у міжрядді стоїть чоловік. Хіро впізнає його за дивною формою голови, яка просто ширшає, поки не зливається з плечима. В одній руці він тримає бамбукову жердину, щойно висмикнуту з підпори.

Вільною рукою Ворон б’є по верхньому кінцю жердини, відпадає ще один шмат. У руці щось блискає — вочевидь, лезо ножа. Він щойно обрізав край жердини, щоб зробити з неї спис. Плавно кидає. Рух легкий і красивий, і спис стає невидимим, бо летить просто у Хіро.

Хіро не має часу стати в потрібну стійку, але то нічого, бо він уже в стійці. Щоразу, взявши катану до рук, він стає в неї автоматично, інакше боїться втратити рівновагу і відтяти собі якусь кінцівку. Стопи паралельно, носки вперед, права нога поперед лівої, катану тримає навпереваги на рівні паху, як продовження фалоса. Хіро заносить вістря вгору і плазом ляскає по спису, збиваючи його з курсу — спис плавно відхиляється, вістря ледь не влучає в Хіро, але встромляється у лози праворуч від нього. Кінець списа заносить і розвертає ліворуч, він збиває кілька лоз, а тоді зупиняється. Спис важкий і летів дуже швидко. Ворон зник.

Запам’ятати: незалежно від того, чи планував Ворон винести сьогодні в одне рило кілька десятків Калік і Силовиків, він навіть не потурбувався прихопити зброю.

За кілька рядів від нього розлягається ще одна черга пострілів.

Хіро вже достатньо простояв на місці, обдумуючи, що допіру сталося. Він пробивається крізь сусідній ряд і рухається на постріли, примовляючи:

— Тільки не стріляй сюди, Відрізе! Мужик, я за тебе!

— Чувак, це підарасище кинуло в мене списом! — скаржиться Відріз.

Якщо носиш броню, удар списом — це не так і страшно.

— Думаю, краще б тобі про це забути, — радить Хіро. Дорогою до Відріза йому доводиться пробиватися крізь безліч рядів, але поки той говорить, Хіро знає, куди йти.

— Я Каліка. Ми нічого не забуваємо, — каже Відріз. — Це ти?

— Ні. Я ще не дійшов.

Коротка стрілянина, швидко вривається. Раптова тиша. Хіро пробивається крізь наступний ряд і мало не наступає на руку Відріза, охайно відтяту біля зап’ястя. Один палець досі на скобі МАС-10.

Решта Відріза — за два ряди. Хіро зупиняється і дивиться крізь лози.

Ворон — один із найбільших чоловіків, яких Хіро бачив за межами професійного спорту. Відріз задкує від нього по міжряддю, а Ворон, ступаючи широким і впевненим кроком, наздоганяє суперника і штовхає того однією рукою. Хіро не треба бачити ножа, аби знати, що він там є.

Схоже на те, що Відріз обійдеться пришитою рукою і реабілітаційним періодом, бо так людину не заріжеш — не в тому випадку, коли вона в бронежилеті.

Відріз кричить.

Він підстрибує вгору-вниз на руці Ворона. Ніж прохромив куленепробивну тканину, і зараз Ворон намагається вительбушити його так само, як раніше — Лаґоса. Але ніж — хай би який у біса він був — цю тканину так легко не розріже. Він достатньо гострий, аби її пробити, — хоч і це неможливо, — але недостатньо гострий, щоб розрізати.

Ворон висмикує ніж, падає на коліно й описує рукою широкий еліпс поміж Відрізовими стегнами, тоді перестрибує тіло, ще перш ніж воно встигає впасти на землю, і кидається навтьоки.

Хіро чітко усвідомлює, що Відрізу однаково гаплик, тому кидається за Вороном. Не планує загнати, радше тримати в полі зору.

Доводиться пробиватися крізь численні ряди, і він швидко випускає Ворона з очей, тож вирішує щодуху бігти у протилежному напрямку.

Чує низьке, надсадне гуркотіння двигуна

1 ... 44 45 46 ... 134
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Снігопад, Ніл Стівенсон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Снігопад, Ніл Стівенсон"
Біографії Блог