Читати книгу - "Сіра кішечка Темного володаря, Аманді Хоуп"

— Ви що, бачите в темряві, як кішки? — вирвалося в неї мимоволі.

— Не аж так добре, — несподівано чесно відповів ельф і раптом додав, поглядаючи на неї з лукавою цікавістю: — А де ваша кішка? Давно її не бачив.

— А-а... — Віка на мить зам’ялася, але швидко зорієнтувалася. — У мене її немає. Просто якась кішка прибилася. Можливо, приїхала з обозом.

Своїм тоном вона постаралася прозвучати переконливо, аби розвіяти підозри й підтвердити "випадкове походження" сірої хуліганки.

Втім, за виразом обличчя Міхаеля вона так і не зрозуміла, повірив він чи ні.

Раптом, уже повністю зібраний, він знову стрибнув на ліжко, поцупив мить — і поцілував її у плече.

— Після полювання ми зупинимося на тому, на чому зупинилися, — прошепотів він із лукавою посмішкою, а потім так само стрімко зник за дверима.