Читати книгу - "Гра Ендера"

Сам Ендер не пішов снідати, бо не зголоднів. Замість цього він пішов у ванну, зняв бійцівську форму й поклав її до пральної машини. У лічені хвилини стане чистою. Сам двічі вимився з милом і довго стояв під душем, насолоджуючись струменем води. Нічого, не пропаде: цю воду відфільтрують і перероблять. «Хай поп’ють мого поту сьогодні». Йому дали непідготовлену армію, а він виграв. І не просто переміг — розгромив ворога з мінімальними втратами серед своїх: шестеро вбитих і поранених. Подивимось, як довго інші командири використовуватимуть стрій, коли зрозуміють, на що здатна нова стратегія.

Коли його бійці почали прибувати, Ендер уже завис посередині бійцівської кімнати. Ніхто не заговорив із ним, бо знали, що командир звернеться до них сам, коли буде що сказати, і не раніше.

Коли всі зібралися, Ендер підійшов й оглянув усіх уважним поглядом.

— Чудовий перший бій. — І ці його слова підбурили до радісних зойків і спроби заспівати «Дракон, Дракон…», що він швидко обірвав: — Армія Драконів непогано впоралася з Кроликами. Але ворог не завжди буде таким безпорадним. Якби це було сильне військо… Взвод В, ви наближалися настільки повільно, що вас ледве не затиснули з флангів. Вам треба було розділитися й атакувати відразу з двох напрямів, аби не потрапити в оточення. Взводи А і Д, ви палили поза мішенями: звіт показав, що у вас у середньому лише одне попадання на двох солдатів. Це означає, що не мазали тільки перші ряди атакуючих — ті, що стріляли впритул. Так не може тривати довго: тямущий ворог змолотив би вас ущерть при такому вогняному прикритті. А зараз кожен взвод відпрацьовуватиме стрільбу в рухомі й нерухомі цілі на відстані. Напівзводи по черзі беруть на себе роль мішеней. Я розморожуватиму ваші костюми кожні три хвилини. Вперед!

— Може, нам краще із зірками працювати? — запитав Хот-Суп. — Щоби мати тверду точку опори?

— Я не хочу, аби ви звикали до точок опори. Дрижать руки — заморозь лікті! Почали.

Командири взводів швидко опанували завдання, й Ендер перелітав із групи в групу, вносив свої пропозиції й допомагав тим, у кого щось не виходило. Солдати вже знали, що Ендер може бути жорстким із армією в цілому, але з окремими бійцями він завжди уважний: терпляче пояснює, повторюючи, якщо необхідно, тихо дає поради, вислуховує всі скарги й проблеми. А на глузування ніколи не реагує, і незабаром ці спроби припинилися. Він був командиром кожної миті, коли вони були разом. І ніколи не треба було нагадувати про це, він просто був ним, і все.

Смак перемоги на вустах додавав завзяття, а ще більше всі зраділи, коли перерву на обід оголосили на півгодини раніше. Взводних Ендер затримав до обіду, щоби поговорити з ними про тактичні ходи й роботу окремих бійців. Потім повернувся до себе в кімнату й неквапно перевдягнувся до обіду. Він спізниться до їдальні командирів хвилин на десять. Так, цього буде достатньо. Оскільки це була його перша перемога, він і гадки не мав, як виглядає зсередини командирська їдальня і як поводитися командиру-новачку, але точно знав, що сьогодні краще ввійти останнім, коли на табло вже з’являться результати вранішніх боїв. О, хай побачать, на що здатна Армія Драконів.

Ніхто й вухом не повів, коли Ендер увійшов. А коли побачили Драконів на його нашивках і помітили, якого маленького зросту він був, стали відверто розглядати його. Ендер узяв свою порцію й сів за столик. У їдальні панувала тиша. Ендер почав їсти, повільно й обережно, з таким байдужим виглядом, ніби не помічав, що знаходиться у центрі уваги. Поступово відновилися розмови й стало шумно, як тут, мабуть, буває зазвичай, тож Ендер розслабився й озирнувся.

Ось стіна, на якій висить величезне табло. Солдати могли бачити всі результати боїв протягом останніх двох років; тут, однак, ураховувалися досягнення кожного командира. Новий командувач не міг успадкувати добру репутацію від свого попередника: бралися до уваги лише його особисті заслуги.

Ендер мав найкращий рейтинг. Ідеальне співвідношення перемог і поразок. Але і в інших категоріях він був далеко попереду: середні втрати серед його бійців, як убитими, так і пораненими, середні втрати ворога, середній час бою до перемоги — і в кожній категорії він був на першому місці.

По закінченні обіду хтось підійшов до Ендера ззаду і торкнув за плече.

— Можна присісти?

Ендеру не потрібно було обертатися, щоб упізнати, хто це був.

— Привіт, Дінку, сідай.

— Ти — яблучко на золотій тарілочці, — сказав Дінк бадьоро, — ми всі тут намагаємося розібратися, чим є твоя перемога — дивом чи помилкою.

— Звичкою, — викрутився Ендер.

— Одна перемога — це ще не звичка, — відпарирував Дінк. — Не задавайся. Проти новачків завжди ставлять слабших командирів.

— Карн Карбі далеко не останній за рейтингом цього табло.

І це було направду так: Карбі був приблизно посередині.

— У нього все гаразд, — погодився Дінк, — враховуючи, що він лише початківець. Подає деякі надії. Ти ж не подаєш надії — ти несеш загрозу.

— Загрозу чому? Чи вам скоротять пайок, якщо я виграю? Чи не ти казав мені, що це все порожня гра, яка не має жодного значення?

Дінку не дуже сподобалося це нагадування, принаймні, не за таких обставин.

— Це ти переконав мене підігравати вчителям. Але я не стану піддаватися тобі. Мене ти не розіб’єш.

— Можливо.

— Я навчив тебе…

— …усьому, що я знаю, — усміхнувся Ендер. — І тепер я просто граю наосліп.

— Вітаю.

— Приємно знати, що у мене тут є хоча б один друг.

Але Ендер не був упевненим, що Дінк залишився його другом. Так само й Дінк. Вони ще перекинулися кількома порожніми репліками, і Дінк повернувся до свого столу.

Покінчивши з їжею, Ендер озирнувся. Командири сиділи невеличкими групками й розмовляли. Ендер помітив Бонзо, який був уже одним із найстаріших командирів. Роуз-Ніс на той час уже закінчив школу. У дальньому кутку серед друзів сиділа Петра. Вона ще жодного разу не глянула на Ендера. А оскільки інші час від часу крадькома поглядали на нього, Ендер розумів, що вона навмисне уникала його погляду. «Починати з перемоги — означає втрачати друзів, — подумав Ендер. — Хоча за кілька тижнів вони звикнуть. До мого наступного бою всі вгамуються».

Карн Карбі — суто принципово — підійшов і привітався з Ендером ще до закінчення обіду. Це було, знову ж таки, досить шляхетно, і, на відміну від Дінка, він не виглядав напруженим.

— Сьогодні я в опалі, — сказав він відверто. — Мені не вірять,