Читати книгу - "Покоївка, Jo Peters"

Весілля було настільки важливою та доленосною подією, що навіть удруге я не могла вгамувати своє хвилювання.

— Ця сукня точно мені пасує?

Я прискіпливо роздивлялася власне відображення у дзеркалі, намагаючись помітити хоч натяк на недосконалість у пишному платті, розшитому світло-рожевим мереживом, з тугим корсетом, що найвигіднішим чином підкреслював мій бюст.

Цього разу хотілося, щоб усе минуло просто ідеально. Звісно, я знала, що це просто урочиста церемонія, проте чомусь тривожно гризла ірраціональна думка, що якщо зараз щось піде не так, то і цей мій шлюб спіткає невщастя.

— Надю, припини! Ти виглядаєш наче принцеса з мультфільмів Дісней, — Ліза, що стояла позаду, заспокійливо поклала руки на мої плечі. — До того ж, навіть якби ти вдягла звичайнісінький мішок, Влад не перестав би кохати тебе.

Ці слова змусили мене мимоволі всміхнутися. Як же я все-таки була рада тому, що в цей момент поруч зі мною знаходилася найліпша подруга. За рік, що ми не спілкувалися, я усвідомила, наскільки сильно важливим для мене була присутність цієї прекрасної людини у власному житті, тож словами не можна було передати те щастя, яке я відчула, коли ми помирилися, а в наших стосунках усе стало так, як раніше.

Нарешті змусивши себе відійти від дзеркала, я визирнула у вікно, поглянувши на гостей, що вже зібралися та очікували на початок весільної церемонії. Їх було не дуже багато, оскільки я наполягла, щоб запрошені були тільки ті, хто належав до нашого близького оточення.

Та все-таки першим я помітила надворі свого нареченого. Вбраний у вишуканий костюм, Влад стояв поруч зі своїми братами, але не брав участі в розмові, очевидно, не в змозі дочекатися часу, коли почнеться весільна церемонія.

Недалеко від нього Аня намагался стерти пляму з сукні своєї донечки Аліни, яка вже встигла вимазатися. Мушу визнати, що материнство помітно змінило її в кращий бік, так що ми з нею навіть змогли зблизитися та стати певного роду подругами.

— Яка мила дівчинка! — почувся гучний захоплений вигук Соломії, що просто не могла байдуже пройти повз маленьку дитину.

Помітивши позаду неї Юру, я аніскілечки не здивувалася, а лише зраділа, що вона нарешті звернула увагу на такого хорошо хлопця. У мене просто не виникало сумнівів, що цих двох чекає щасливе майбутє разом.

Перевівши погляд, я побачила, як мій колишній чоловік про щось захоплено розмовляв з сестрою Ані. Чесно кажучи, було несподівано, що вони так легко знайшли спільну мову, але, можливо, Зоряна була саме тією жінкою, яка могла зробити Антона щасливим. Хто зна, істиний стан речей міг викрити лише час.

Також на весілля були запрошені брати Пилипенко. Обидва прийшли зі своїми другими половинками: Степан ще півроку тому одружився з Вікою, а от Діма почав свої стосунки з моделлю Кірою зовсім нещодавно. І можу відверто сказати, що я була щиро рада за свого колишнього, особливо враховуючи те, що це вперше він дав комусь шанс після того, як ми розійшлись.

— Надю, вже час, — повернула мене до реальності Ліза. — Ти готова?

Я відвернулася від вікна та рішуче поглянула на подругу.

— Звісно, я готова. Як же може бути інакше?

Ось уже зовсім скоро я стану Надією Романюк. Не знаю, що готує мені майбутнє, але точно впевнена, що ми з Владом впораємося з усім. Разом.

Кінець