Читати книгу - "Нестерпний бос, Надія Борзакова"

Стосунки у всіх різні. Як і кохання та його прояви. Діма мене кохає. Інакше б не було сцен ревнощів, турботи та іншого, що я чомусь забула помічати. Щодо мене… В останній день своєї відпустки я не сумнівалася. А отже, і тепер не варто.

І все знову стало відносно добре. Рівно до того, як мені надійшло повідомлення від Стефанії із запрошенням на її двадцять перший День народження.

StefaniaTarn: "Приві-і-і-т! Пам'ятаєш, що в мене в суботу за день?" Якщо не прийдеш - я ображуся раз і назавжди. Адресу скину у повідомленні. Не здумай морочитися подарунком. Сама приходь, головне! Прийдеш?

MS_AlenaSheva:”Стеф, я буду рада прийти, але чи буде це зручно? Твої батьки… ну, ти сама знаєш”.

StefaniaTarn:”Але, мені вже не чотирнадцять років, якщо що. Будуть лише мої. Нікого зайвого.

Я зробила глибокий вдих. Стефанія це не те саме, що Богдан. Це дві різні людини і мені саме час навчитися їх розділяти, а не знову робити так, як шість років тому. Так, тоді, звичайно ж, не було іншого виходу. Але це все одно не виправдання. Зараз і зовсім все інакше.

Тільки мої. Нікого зайвого. І точно ніяких старших братів.

MS_AlenaSheva: “Я буду! Я дуже рада, що ти запросила мене, люба!”

Стеф відправила у відповідь кілька смайликів із поцілунками, а я закривши соціальну мережу, полізла до Інтернету. Що дарують на Дні народження юним дівчатам у дві тисячі двадцять першому році, до того ж тим, у кого є все?

Зрозуміло, користі від пошуків було мало. Все якась банальщина. А Стеф це не про банальщину та й я б нізащо не почала купувати подарунок заради подарунка. Можливо попросити…. Ну оце вже на! Нізащо!