Читати книгу - "Тарас Шевченко та його доба. Том 1"

– поміщик. Передові уми миколаївської Росії рішуче виступали проти цієї сваволі. Ось чому офорт Шевченка, де показано народний гласний суд, був твором глибоко актуальним для свого часу. Справедливий народний суд протиставляється тут продажному офіційному царському суду. Ще гострішою є соціальна спрямованість офорта «Казка». Тут під казковою оболонкою ховається зла сатира на миколаївську солдатчину.

До першого випуску «Живописной Украины» увійшли також два пейзажі, створені на основі натурних зарисовок «У Києві» і «Видубецький монастир у Києві».

Офортами «Живописной Украины» Шевченко заклав основи критичного напряму в українському мистецтві, і в цьому їх велике значення. «Живописная Украина» є важливою віхою в історії не тільки української і російської естампної графіки: ми не знаємо нічого подібного і в графічному мистецтві сусідніх народів Східної Європи.

Шевченко ілюструє твори видатних російських письменників

Ще будучи учнем Академії мистецтв, Шевченко брав участь в ілюструванні кращих російських видань того часу. У 1840 р. він створив прекрасну акварель «Марія» на тему поеми Пушкіна «Полтава», а навесні 1841 р. ім’я Шевченка вже стоїть поряд з іменами Карла і Олександра Брюллових, Федора Толстого, Андрія Сапожникова та інших визнаних художників у виданні «Сто русских литераторов». Через рік Шевченко виконав першу взагалі ілюстрацію до гоголівського «Тараса Бульби» – «Зустріч Тараса Бульби з синами». Важливо відзначити, що Шевченко як ілюстратор творчо об’єднується з групою художників Росії, які заклали основи російської книжної графіки.

Навесні 1845 р. Шевченко закінчив Академію мистецтв і повернувся на Україну. Подорожуючи по рідній землі як співробітник Київської археографічної комісії, Шевченко виконав численні натурні зарисовки й акварелі історичних та архитектурних пам’яток, створив кілька олійних портретів.

Але недовго довелось Шевченкові жити й працювати на Україні. Як відомо, 5 квітня 1847 р. він був заарештований і засланий рядовим солдатом у далекі Закаспійські степи.

На вирокові цар Микола І власноручно написав: «с запрещением писать и рисовать»119. Заборона писати й малювати була жорстоким ударом для поета і художника, який був у розквіті творчих сил. І все ж у своїй, як він говорив, «незамкнутій тюрмі» Шевченко за десять років створив велику кількість чудових творів, сповнених глибокого змісту. Його художня майстерність стала досконалішою, а думка, закладена в них, гострішою і глибшою. У цих творах Шевченко постає перед нами як однодумець і соратник великих революційних демократів.

Художник Шевченко досягає попри заборону вершин творчості в царському засланні

Твори періоду заслання можна поділити на три групи: портрети, пейзажі і жанрові композиції. З портретів – найцікавіші автопортрети. Треба зазначити, що протягом свого життя Шевченко створив велику кількість автопортретів. Усі вони становлять найцінніший матеріал для дослідження життєвого шляху художника.

Прикомандирований солдатом вартової роти до експедиції Бутакова120, яка протягом 1848 – 1849 рр. досліджувала береги Аральського моря, Шевченко був і художником цієї експедиції. Під час походу в гори Кара-Тау і пізніше, під час перебування в Новопетрівському укріпленні, Шевченко виконав багато акварельних пейзажів. Ці пейзажі приваблюють нас зрілістю реалістичної майстерності. В них немає й тіні тієї умовності, яка була властива академічній школі пейзажного живопису.

Сама природа Казахстану з його безкраїми далями підказала Шевченкові колорит і композиційне вирішення пейзажів. У відомій акварелі «Новопетрівське укріплення з Хівинського шляху» Шевченко зобразив форт, в якому провів сім тяжких років. З напрочуд вірним відчуттям природи Середньої Азії Шевченко зобразив опалений сонцем, ніби заснулий безкраїй степ, серед якого самотньо височить розташоване на пагорбі укріплення. Хмара, що нависла над землею, не тільки підкреслює безмежність простору, а й ще більше підсилює почуття безлюдності, пустелі.

Значне місце в творчості Шевченка періоду заслання займають твори жанрової тематики. Придивляючись очима друга до життя й побуту людей, яких самодержавство називало інородцями, Шевченко побачив те, що знав з дитинства на Україні – соціальний і національний гніт.

«Перший національний казахський художник»

У сепії «Казахські діти-байгуші» Шевченко зобразив на другому плані себе. Впадає в око сумний, співчутливий погляд автора. Цей автопортрет, включений у жанрову сценку, дав художникові можливість показати своє ставлення до знедолених дітей, до простого казахського народу, приреченого царизмом на голод і вимирання. У сепії «Казашка Катя» Шевченко зобразив дівчину із світильником у руці перед дерев’яним надмогильним пам’ятником. У яскраво освітленому обличчі дівчини художник любовно, з великою симпатією передав її душевну чистоту.

До Шевченка ніхто так правдиво не зображав у мистецтві життя і побут казахського народу. І казахський народ, який не мав до Великої Жовтневої соціалістичної революції свого образотворчого мистецтва, з повагою і вдячністю називає Шевченка своїм першим національним художником.

«Притча про блудного сина» – одна з вершин майстра живопису

В останні роки заслання Шевченко створив один з головних своїх художніх творів – серію малюнків «Притча про блудного сина». Твори цієї серії вражають глибиною думки, критичною гостротою, з якою художник засудив пороки дійсності, що його оточувала. За задумом Шевченка, «Притча про блудного сина» повинна була стати сатирою на дикі звичаї російського купецтва, але вона переросла в гнівне викриття всього феодально-кріпосницького ладу, що морально й фізично калічив людей. В одному з творів цієї серії – «Кара колодкою» – зображений на фоні казарми Новопетрівського укріплення герой «Притчі» з кляпом у роті сприймається як символ народу, позбавленого голосу. В іншому, незакінченому творі – «Кара шпіцрутенами» – протест Шевченка проти дикої сваволі досягає найбільшої сили. Ніхто з художників на Україні і в Росії до Шевченка не підіймався до такої височини соціального протесту.

У «Щоденнику», в повістях і передусім в автобіографічній повісті «Художник» містяться дуже важливі висловлювання поета про мистецтво. Шевченко виступає переконаним реалістом. Гостро критикуючи ідеалізм, він утверджує природу, життя як основу художньої творчості. В той же час він рішуче виступає проти сліпого копіювання природи, тобто натуралізму. Найвищий витвір природи – людину Шевченко проголошує головним об’єктом мистецтва.

У безпосереднім зв’язку з цим матеріалістичним розумінням мистецтва є і його погляд на роль мистецтва в суспільстві. Вищим покликанням художника він вважає служіння людям.

Мистецьке багатство художника Шевченка

Усе найкраще, що було створено Шевченком після заслання, виконано переважно в техніці офорта з акватинтою. Виняток становлять лише деякі автопортрети і портрети, виконані в живопису і малюнку. Серед останніх виділяються чудові «Портрет артиста Щепкіна» і «Портрет Айри Олдріджа» – видатного негритянського актора. Досить порівняти ці портрети з портретами ранніх років, щоб переконатися, як незмірно зросла реалістична майстерність Шевченка. За сміливістю, свободою почерку, за глибиною психологічної характеристики ці портрети можна поставити поряд з кращими портретами майстрів другої половини