Читати книгу - "Золотий дім"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Пізніше.
— Смерть — ми справляємося з нею, приймаємо її, ідемо далі, — мовив Нерон Ґолден. — Ми живі, тож мусимо жити. Хоч із почуттям провини, це погано. Воно залишається й дошкуляє нам.
Ми сиділи в «Російській чаювальні» — він пригощав — із чарками крижаної горілки в руках. Він підняв чарку, перехилив, випив і я. Саме для цього ми сюди прийшли, а їжу — млинці з ікрою, вареники, котлети по-київськи — ми їли тільки для того, щоб могти випити ще більше.
— Якщо повернемося додому тверезі, — заявив Нерон, — це означатиме, що ми завалили справу. Мусимо дійти до такої кондиції, щоб не могти згадати, як узагалі додому добралися.
Я поважно кивнув головою:
— Точно.
Ще по чарці.
— От моя покійна дружина, візьмімо для прикладу, — Нерон тицьнув у мене пальцем, — і не вдавай, що ти не чув цієї історії, я знаю, хто в мене вдома розпускає язик. Не зважай. Якщо йдеться про її смерть, це дуже сумно, але не трагедія, до рівня трагедії це не дійшло. — Наступна чарка. — Я не те хотів сказати. Звичайно, особиста трагедія. Трагедія для мене й моїх синів. Але велика трагедія — вона універсальна, правда ж?
— Еге.
— Так-от. До чого я веду. Для мене деструктивним чинником, деструктивним чинником, що змінив усе життя, був не факт смерті, але факт відповідальності. Моєї. Моєї відповідальності, ось у чому суть. Ось що мене гризе, коли я вночі гуляю в Садах.
На цьому етапі вечора я вже бачив своїм завданням розрадити його, хоч коли ми виходили в місто, мало бути якраз навпаки.
— Ви посварилися, — озвався я. — Таке буває. Це не звалює на вас провину за її смерть. У етичному світі лише вбивця несе відповідальність за вбивство. Так мусить бути, бо інакше Всесвіт був би морально абсурдним.
Він мовчки пив, поруч маячіли офіціанти, щоб донести горілки в разі потреби.
— Наведу інший приклад, — промовив я, тепер піднесеним тоном, відчуваючи себе на вершинах мислення, почуваючись справжнім сином своїх батьків. — Уявімо, що я мудак.
— Повний мудак?
— Повний абсолютний мудак. Ще й смердючий.
— Ну, добре, уявив.
— Припустімо, що кожен день я стаю перед вашим будинком і проклинаю вас і вашу сім’ю.
— Брудними словами?
— Найбруднішими. Я обсипаю вас і ваших близьких найвульгарнішими матюками.
— Природно, що це було б неприпустимо.
— Ну, а ви маєте вдома пістолет.
— А ти звідки знаєш?
— Я тільки гіпотетично припускаю.
— А, гіпотетично. Чудово. Розумію. Гіпотетичний пістолет.
— І от берете ви цей уявний пістолет і що робите?
— Стріляю в тебе.
— Ви стріляєте мені прямо в серце і вбиваєте, і вгадайте, хто ви після цього.
— Після цього я щаслива людина.
— Після цього ви вбивця.
— Я щаслива людина і вбивця.
— Ви винний у вбивстві, і в суді не захистите себе словами: ваша честь, він був мудаком.
— Не захищу?
— Навіть мудак, коли його вб’ють, не винен у своїй смерті. Тягар злочину спочиває лише на вбивці.
— Це що, філософія?
— Мені треба ще випити. Філософія у пляшці.
— Офіціант!
Після наступної чарки його потягнуло на сентименти.
— Ти молодий хлопець, — заявив він. — Ти поняття не маєш, що таке відповідальність. Ти не знаєш ні почуття провини, ні сорому. Ти нічого не знаєш. Це не важливо. Твої батьки загинули. Ось що в нас на часі.
— Дякую, — відповів я, а що було потім, не пам’ятаю.
Кінець.
— На початку, — мовила Сучітра, сидячи біля ліжка, поки я стогнав від головного болю, — на початку була офіційна Комуністична партія Індії — КПІ. Але в Індії проблеми з населенням, і ліві партії також не звертали увагу на контроль народжуваності. Отож після КПІ була ще КПІ(М), Комуністична партія Індії (марксистська) і Комуністична партія Індії (марксистсько-ленінська), тобто КПІ(М-Л). Досить уже партій? Коханий, зараз підкину тобі партію наступних. Намагайся не відставати. До того додається Комуністична партія Індії (марксистсько-ленінська) «Визволення» плюс Комуністична партія Індії (марксистсько-ленінська) «Наксалбарі», а ще Комуністична партія Індії (марксистсько-ленінська) «Джанашакті», а до того ще Комуністична партія Індії (марксистсько-ленінська) «Червона зірка», не забуваймо також про Комуністичну партію Індії (марксистсько-ленінську) «Червона команда» і не полінуймося згадати Революційну комуністичну партію Індії (марксистсько-ленінсько-маоїстську), не кажучи вже про Комуністичну партію Сполучених Штатів Індії, чи Комуністичну партію Індії (марксистсько-ленінську) «Червоний прапор», чи Комуністичну партію Індії (марксистсько-ленінську) «Нова демократія», або ж Комуністичну партію Індії (марксистсько-ленінську) «Нова ініціатива», чи Комуністичну партію Індії (марксистсько-ленінську) «Сомнатх», або Комуністичну партію Індії (марксистсько-ленінську) «Другий центральний комітет», чи Комуністичну партію Індії (марксистсько-ленінську) «Більшовик». Будь ласкавий, слухай уважно далі. Серед інших угруповань також відбувається швидке розмноження. Був собі Маоїстський комуністичний центр, який об’єднався з Групою народної війни й утворив Маоїстський комуністичний центр Індії. Або, можливо, це Маоїстький комуністичний центр Індії об’єднався з Комуністичною партією Індії (марксистсько-ленінською) «Народна війна», внаслідок чого постала Комуністична партія Індії (маоїстська). Тут не так просто розібратися. Я це все тобі розповідаю, щоб пояснити, чому мої батьки-бенгальці, двоє відважних підприємців із капіталістичними замашками, що застрягли в Калькутті серед багатоголових Раван Комуністичної партії Індії (ураново-плутонієвої), ядерних боєголовок лівиці, надумали втекти і оселитися в Альфаретті на околицях Атланти, штат Джорджія, де я й народилася. Це могла би бути цілком непогана ідея, і насправді в економічному вимірі це таки була добра ідея, тому що вони досягли успіху в багатьох бізнесах: салони краси, магазини одягу, агентство нерухомості, парапсихологічний центр — як бачиш, це теж стрімко розмножувалося. Але, на жаль, на родючому американському ґрунті навколо них не гірше плодилися й політичні інституції індуїстської правиці: проросли закордонні відгалуження «Раштрія сваямсевак санг», розцвіла «Вішва гінду парішад», розрослася партія «Бгаратія джаната», а разом із ними організації зі збору коштів, що перераховували їм долари. Мої батьки вирвалися з одного виру тільки для того, щоб їх засмоктав інший, і коли вони почали відвідувати звані вечері РСС і з пієтетом говорити про повногруду
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Золотий дім», після закриття браузера.