Читати книгу - "Індоарійські таємниці України, Степан Іванович Наливайко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
До цієї розмови причетна й Сарама — у «Ріґведі» сучка. Її Індра посилає шукати корів, яких вкрало демонічне плем’я паніїв. Сарама перепливає річку Раса й знаходить корів у печері. Але панії не повертають їх і проганяють божественного пса. Пізніше Сарама — мати двох велетенських псів Шарбарів, охоронців царства Ями. У ведах вони зовуться Сарамея, тобто «Сарамині», «Від Сарами», а ще — Шабала, Шарбара або Карвара. Вони, очевидно, споріднені з грец. Цербер, що засвідчує велику давність цих міфічних образів. Паралель їм має іранська міфологія, де, як і в греків, шлях до потойбічного світу стереже моторошний пес (іноді згадуються чотири пси Йїми, тотожного індійському Ямі; ВЛ, 204).
Ім’я Сарама має донька бога-отця Дакші — праматір диких тварин і дружина Вібгішани, яка дбала про Сіту, дружину Рами, коли ту викрав злий Раван і тримав у своєму палаці (МНМ ІІ, 409).
Сарама й панії, як виявилося, мають відповідники в грецькій міфології. І відповідають їм саме Гермес та його син Пан, котрий репрезентує і Пушана з його цапами. Сарама, Сарамеї, панії і Пушан так чи інакше пов’язані з Гермесом. По-перше, імена Гермес і Сарама — споріднені. Цю спорідненість імен (проте не ідентичність образів і функцій) відзначають дослідники, починаючи зі знаменитого Макса Мюллера. Вона передбачає зв’язок із ведійськими Сарамеями, похідними від Сара<129>ма. А ім’я Пан у сина Гермеса перегукується з етнонімом панії, до яких посилав Сараму бог Індра. Тобто в «Ріґведі» Сарама виступає як посол, вісник богів, переважно Індри. Гермес теж первісно вісник Зевса, тотожний Сарамі іменем і функцією.
Сарамеї, нащадки Сарами — проводирі до царства мертвих, головна їхня функція — охороняти шлях померлих душ і супровід їх до царства Ями. Це первісно і одна з функцій Пушана, що супроводить небіжчика на шляху до предків. Гермес причетний до потойбіччя, отже, й до супроводу туди померлих.
Панії переважно пов’язані з торгівлею і комерцією, що відповідає первісному значенню pani — «торговець», «купець» (детальніше про паніїв див.: ТРС, 153–163). Це первісне значення збережене й досі в термінах торгівлі й комерції. А важлива й особлива функція Гермеса — бути богом комерції, прибутку і гри випадку.
Ці характеристики Гермеса чітко відбиті в міфології римлян (у греків і римлян спільний пантеон, хоча боги з однаковими функціями здебільша мають різні імена), зокрема, в його римському аналогу — Меркурії; ім’я його пов’язане з merx — «крам» і mercari — «торгувати». Меркурій — бог торговців і купців, покровитель комерції і послань.
А Пушан — найперше бог подорожніх, охоронець доріг, будь-якої стежки, усувач перешкод, вовка, розбійника на дорозі. Він покликаний убезпечити подорожнього від лихої пригоди в дорозі, вказати йому правильний шлях. Заблуканий звертає благання найперше до Пушана. При ранкових і вечірніх пожертвинах усім богам і Пушан, як гарант щасливої дороги, отримує від домогосподаря свою частку підношень.
Гермес також бог подорожніх, яких вів на їхніх не завжди безпечних шляхах. Його зображення розміщували на розгалуженнях та перехрестях доріг і вулиць..
Сарама пов’язується зі світанком. Гермес прямо не ідентифікується зі світанком — він розвинувся далі первісного коріння, але промовисті його атрибути. Він — «бог сутінок», що може означати як смеркання, так і сутінки. У Гермеса епітет Арґефонтес, певно, з деформованого Арґейфантес — «Який робить небо чистим». І Меркурій, римський двійник Гермеса, зберіг деякі риси давнього походження — лише йому присвячувався півень, провісник світанку.
«Собачі» мотиви виразні в ріґведійському міфі: Сарама й Сарамеї — пси, а панії навіть маються за вовків (VI 51.14). Гермес вважався квітучим молодим чоловіком з крилатими сандалями на ногах, у шоломі, з посохом, увінча<130>ним двома зміями, звернутими одна до одної. Причина цього проста: мистецтво Греції зображало богів і богинь у довершених формах і класичній красі, якщо тільки потворність не викликана якоюсь винятковою причиною.
Проте функції і характеристики Гермеса засвідчують, що первісно він мусив вважатися різновидом собаки, перш ніж його образ остаточно утвердився в грецькому мистецтві й іконографії. Гермеса особливо шанували пастухи, його місія — наглядати за чередами й отарами та оберігати домівки. Саме з цього, очевидно, постав звичай греків розміщувати перед дверима осель бодай грубе зображення цього божества. Хоча в «Авесті» немає пса, який би асоціювався з Йімою (інд. Яма), непряме свідчення цього видно з того, що Йіма — «добрий пастух». А для пастуха собака важливий помічник, який допомагав оберігати худобу.
Гермес пов’язаний із супроводом душ померлих у підземний світ. І саме цю функцію в більшості міфологій виконують пси, причому не тільки в «Ріґведі» чи «Авесті», а й у єгипетській міфології, де маємо Анубіса — давнє псоголове єгипетське божество. Він, покровитель померлих, шанувався в подобі чорного шакала, що лежить, або дикої собаки Саб (чи людини з головою шакала або собаки). Анубіс-Саб вважався божественним суддею (єгип. саб — «суддя», писався зі знаком шакала). Він відіграє значну роль у поховальному ритуалі, його ім’я згадується в усій заупокійній єгипетській літературі; за нею, одна з найважливіших функцій Анубіса — готувати небіжчика до бальзамування і муміювання. Давні греки ототожнювали його з Гермесом.
Згодом функції Анубіса переходять до Озіріса, якому присвоюються його епітети (МНМ І, 89). Його ім’я означає «наглядач» і «охоронець собак». Разом з Упуатом він опікується тілами померлих і приводить їх до Зали суду. Упуат (Вепуат, досл. «відкривач шляхів») — бог у подобі вовка в єгипетській міфології. Центр його культу — місто Сіут (грец. Лікополь — «Вовче місто», «Вовкопіль»). Від Сіута починався важливий караванний шлях, і Упуат мався за бога-провідника й розвідника. Епітети його — Ватаг, Проводир. Він — войовниче божество, атрибути його — булава й лук. Мав і функції покровителя померлих, його називали «найперший боєць Озіріса», а іноді й ототожнювали з ним. Упуат-вовк часто ототожнювався і з Анубісом-шакалом. Стяги з атрибутами й зображеннями Упуата виносили перед виходом фараона, несли на чолі процесій під час містерій Озіріса (МНМ ІІ, 549). <131>
Сарама, сучка Індри, допомагає вистежити й повернути корів Індри, викрадених паніями. Собака фігурує в різноманітних
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Індоарійські таємниці України, Степан Іванович Наливайко», після закриття браузера.