Читати книгу - "Зраджений коханням, Шенна Кахрет "

Мінді задумливо відвернулася, а за кілька секунд продовжила розповідати історії з дитинства.

Я закотила очі. «Який, до біса, плюсик?!». Можливо, це я не заробила цей «плюсик», гуляючи з дитиною і ніяк не наближаючись до її довіри. А може, це мені так здавалося.

Поглянувши на Харісон, у моїх очах спалахнув задумливий смуток. Лестерн сказав, що у дівчини недоумство, тому вона поводилася як дитина. Мені щиро було її шкода.

—А ця бабуся просто стоїть і дивиться на мене. Уявляєш? - здивовано спитала дівчина, продовжуючи розповідь без моєї відповіді: —Я взагалі перелякалася! Ти просто не міг заснути і вирішив прогулятися, а там прямо посеред коридору стоять люди! Серце в п'яти і морг, ось і все...

Розповідь Мінді я частково пропускала повз вуха. У голові промайнув знайдений шантаж на Томпсоні. За Гастман я навіть не хотіла думати. Це лише ламало голову, та й чи потрібно турбувати померлого?

Знімки знайденого шантажу Лестерн сфотографував на телефон. Я відмовилася поділитись ними зі мною. Мій телефон був здатний на всілякі махінації, якщо перебуватиме у вологому середовищі, починаючи від дзвінків на чужі телефони до відправлення дивних повідомлень у особисті та загальнодоступні чати. Особливо якщо врахувати, що після Іллінойсу він взагалі рідко піддававався контролю.

—А потім він взяв і кинув мою іграшку у відро з крижаною водою! - обурливо заволала Харісон.

Хелен... Хелен, Хелен, Хелен. З дівчиною ми розмовляли вчора і, чесно сказати, я не в захваті від її успіхів у стосунках із Чемберсом. Пару скинутих знімків зі столом, де я обідала в компанії Росса, не могли зрівнятися з її стрибком. Це було як сонце та місяць: різні, як за випромінюванням світла, так і за розмірами та відстанями від Землі.

—Схожа машинка в мене є вдома, тільки іграшкова, - сказала Мінді, показуючи пальцем у бік автомобіля. —Вона взагалі була Росса, але він швидко виріс і віддав її мені.

Я кивнула, кидаючи побіжний погляд на машину і продовжуючи далі трохи вглиблюватися в розповідь Харісон, гріючи руки в передніх кишень нової зимової куртки, яку купила мені Елсі.

Томпсон повернулася наступного ранку, як і казав Лестерн. Залишалося лише дочекатися, коли настане черга інших, а з цим і я зможу заробити собі непогану репутацію. Прізвисько «журналістка» чи «сищиця», а, можливо, навіть «шпигунка» мені ідеально підійшло б.

Я посміхнулася своїм думкам, продовжуючи прислухатися до розповіді Мінді.