Читати книгу - "Континент бойових ткачів, Козел Валерія"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Учитель Леарлес, - лис скинув на не погляд, - навіщо?
- Дивне питання, - кураторка поглянула на небо, на якому вже можна було побачити місяць, - Каял таку сцену влаштувала, невже думав, що Тера і Йору нічого мені не скажуть?
- Пробачте…
- У тебе є дурнувата звичка вибачатися навіть тоді, коли ти не винен, - Рей посміхнулась, - посварились?
- Ні…
- Все ще злишся на нього?
- Ні… напевно, ні.
- Тоді чому не хочеш поговорити з ним?
- А що я йому скажу? Він нарешті вільний. Я завжди був для нього тягарем.
- Ти справді так думаєш?
- Угу… - Соран потупив погляд, - він завжди був відповідальний. Все було на його плечах. А тепер нарешті виглядає щасливим. І я радий за нього. Не хочу, щоб його погляд знову згас… якщо скажу йому, що весь цей час мені було самотньо, боляче… я хотів його побачити, поговорити з ним, мені не вистачало його підтримки!.. він же може відчувати провину, кинути всі і повернутися. А найгірше… що я розізлився лише тому, що він втік, нічого не сказавши! Я б підтримав його… а він мені не довірився. Просто кинув самого!
- Яке ж ти ще дитя, - Рейна лагідно потріпала його по волоссю, - знаєш, а я у батьків одна. Я росла з Лейлою і Таском. Лейла замінила мені сестру. І багато років тому, замість того, щоб поговорити, я закрилась від неї. А зараз мені це відгукується великими проблемами…
- Ви посварились?
- Не роби такі очі, я знаю, що ви все чули, - усміхнулась Рей.
- Пробачте…
- Нічого, сама винна, - відкинулась на спинку лавки кураторка, - я це до того, що ми всі помиляємось. Але у тебе зараз є можливість не повторювати моїх помилок. Я не кажу, щоб ти негайно біг до брата із задушевними розмовами, але хоча б подумай над тим, щоб дати йому шанс, добре?
- Угу…
- От і добре, - вона нахилилась до хлопця і вперше сама його обійняла.
Соран від раптовості мало не просльозився. Зарившись носом у складки її мантії, він ледь стримувався, щоб не розплакатись. Тоді, коли вона вперше погладила його по голові, перед фестивалем у Лоу-Фа він відчув, що вона пахне майже так само, як її брат. Можливо, якби у нього була ще й старша сестра, вона була б саме такою.
- Учителю, - він підняв до неї погляд, - скажіть… ви хочете нас покинути?
- Все ж таки спитав, - м’яко посміхнулась вона, - ходімо всередину. Мені є про що з вами поговорити.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Континент бойових ткачів, Козел Валерія», після закриття браузера.
