Читати книгу - "2. Таємниця старого млина, Yana Letta"

Після обіду баба Варвара терпіти не могла мовчати.

Вона вже розповіла про свою нічну зустріч із "не вовком" усім сусідам, бабам на лавці, продавчині в магазині та навіть козі Марічці, яка жувала листок і, здається, була єдиною, хто слухав мовчки і не сперечався.

Але було одне місце, де баба Варвара ще не розповідала про свій досвід.

Поліція.

Точніше, капітана Григорія Буряка.

І от тепер вона стояла посеред невеликого кабінету дільничного з руками на поясі, а капітан Буряк дивився на неї так, ніби перед ним стояла людина, яка тільки-но заявила, що бачила дракона у власному городі.

— Отож, я кажу, що то було велике, чорне і бігло біля млина! — повторила баба Варвара, нетерпляче переступаючи з ноги на ногу.

Капітан Буряк зітхнув.

— Бабо Варваро, у мене важливі справи!

— Я вам розповідаю про реальну загрозу, а ви кажете про якісь справи?!

— Я кажу про те, що у вас фантазія працює краще, ніж у сучасних письменників!

— Ви не вірите?!

— Та, може, то була просто велика собака!

— Та яка собака, воно бігло, як вітер, і не мало хвоста!

— У вас є докази?

— Я своїми очима бачила!

— Це не доказ!

— А що для вас доказ?

Капітан Буряк склав руки на грудях.

— От якби у вас було фото, відбитки лап, відео і свідки, тоді б я подумав.

— У нас є сліди!

— То корова!

— То не корова!

— А я кажу, що корова!