Читати книгу - "Париж двадцятого століття"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
95
Орлеаністи — з 1830 року прибічники династії Людовіка-Філіппа (король Франції з 1830 по 1848).
96
«Кандід» — від франц. «candide» (простосердний, щирий). Широковідома повість Вояьтера «Кандід, або Оптимізм».
97
Фонтевро, Мерен — французькі тюрми.
98
Journal hebrdomadaire — цікаве поєднання слів: французькою «hebdomadaire» — щотижневик, a «dromadaire» — одногорбий верблюд.
99
Сосьєтер — член акторської трупи французького театру «Комеді Франсез», який водночас був і його пайовиком.
100
Пале-Рояль — паризький театр.
101
Огюстен Ежен Скріб — французький драматург.
102
Ентомозоери — нижчий розряд паразитів.
103
Клакер — особа, найнята для того, щоб гучними оплесками, вигуками або свистом створювати враження успіху чи спричинятися до провалу п’єси, артиста.
104
Епізод з абрикосами — в оригіналі епізод з персиками.
105
Остенде — бельгійське місто.
106
Великий Бельт — протока між данськими островами Зеландія і Фюн.
107
Три Королі — найяскравіші зірки сузір’я Оріона.
108
Вулиця Фурно — нині вулиця Фальгер.
109
Жахливий фонтан — мається на увазі фонтан Сен-Мішель перед мостом Сен-Мішель.
110
Лапрад — французький поет, письменник, політик, член Французької академії.
111
Ім’ям того маленького чоловічка — йдеться про персонажа на ім’я Pion (Піон), покровителем якого (за днем народження) був Saint Maur (Святий Мавр), католицький святий. Оскільки прийнято було поєднувати своє ім’я з ім’ям покровителя, чоловіка називали Maurpion, що перекладається з французької як «лобкова воша».
112
Міст Реформ — нині міст Людовіка-Філіппа.
113
Гревська набережна — нині набережна Отель де Білль.
114
Королівська площа — нині площа Злагоди.
115
Бульвар Наполеона IV — ймовірно, таку назву автор вигадав для сучасної вулиці Ріволі.
116
Простягався до площі... — мається на увазі площа Перемог.
117
1 до пороху вернешся (Біблія, Книга Буття, 3:19).
118
Куточок Вестмінстерського абатства — одна з прибудов Вестмінстерського абатства, де поховано знатних британських письменників, установлено пам’ятники й меморіальні дошки.
119
«Надзвичайні подорожі» — пригодницький цикл з п’ятдесяти чотирьох романів Жуля Верна.
120
VAL — перший у світі автоматизований метрополітен, що 1983 року був запущений у французькому місті Лілль.
121
Солідарністю вигнання — після державного перевороту у Франції в кінці 1851 року Етцель був змушений іммігрувати до Бельгії.
122
Нантський едикт — указ короля Франції Генріха IV, який надавав французьким гугенотам певні громадянські права (1598).
123
Преціозна течія — аристократичний напрям у французькій літературі бароко XVII сторіччя, якому властиві алегоричність, умовність, лицарсько-пасторальні сюжети та цілковита відмова від «низької» народної мови..
124
Ставлення Беранже до Наполеона насправді дуже суперечливе.
125
Колеж де Франс — один з найпрестижніших навчальних закладів Франції.
126
«Бувар і Пекюше» — незакінчений роман Флобера, опублікований посмертно у 1881 році.
127
Гюстав Курбе — французький маляр, графік, скульптор, палкий прихильник реалізму у мистецтві.
128
Антуан, Луї та Матьє Лєнен — французькі художники-реалісти.
129
Всесвітня виставка мистецтва та промисловості, що відбулася 1867 року в Парижі.
130
Роман був надрукований у Парижі у 1989 р., вид-во «Le Cherche Midi», під назвою «Voyage a reculons en Angleterre et en Ecosse» («Повернення через Англію та Шотландію»).
131
Шарль Лемір, «Жуль Верн. 1828-1905. Людина. Письменник. Мандрівник. Громадянин. Його творчість. Його пам’ять. Його велич», Париж, вид-во «Berger-Levrault & Сіє», 1908.
132
«II fit» — дослівно «він зробив», «іl dit» — «він сказав». «II fait toujours» — «він знову робить».
133
З колекції Гондоло делла Ріва, Турин. Лист був опублікований у колективній праці «Видавець та його доба. П’єр-Жуль Етцель (1814-1886), Сен-Себастьян, вид-во „ACL Edition“», 1988, ст. 118-119.
134
Див. лист Жуля Верна до Етцеля, датований «в суботу ввечері» (початок 1864): «Чорт забирай, дорогий мій учителю, я конче потребував вашого листа, аби прийти до тями! [...] Згоден — я дурень, коли сам собі [sic] співаю осанну [sic] через своїх [sic] персонажів. Віднині я буду добряче затуляти їм рота» (Національна Бібліотека, листування Верн-Етцель, том 1, листи 7-8).
135
Йдеться про промову, яку Жуль Верн виголосив 12 грудня 1875 року в Ам’єнській Академії і яка пізніше була опублікована у «Спогадах» вищезгаданої Академії (том II, 1875). Того ж року вона з’явилася у вигляді невеличкої брошури (вид-во T.Jeunet, Ам’єн). Цей текст доволі часто цитується під назвою «Ам’єн 2000 року», проте така назва фігурує лише у виданні 1973 р.
136
Майбутній міський радник — у 1888 році Жуль Верна обрали міським радником Ам’єна.
137
Пастух величезної дурепи.
138
Новела була опублікована у «Нантських рукописах», том 3, вид-во «Le Cherche Midi», Муніципальна бібліотека міста Нант, 1991 р. (попереднє видання). Того ж року була опублікована вдруге (вид-во Editions de l’Olifant, м. Поррантрюї).
139
«In the year 2889» — новела, написана Мітелем Верном, але підписана батьком, спершу з’явилася англійською мовою в нью-йоркському журналі «The Forum» (лютий 1889 р.). Опублікована вдруге, цілком ймовірно, після виправлень Жуля Верна, під назвою «Один день з життя американського журналіста у 2890 році», у
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Париж двадцятого століття», після закриття браузера.
