Читати книгу - "Тілоохоронець Горгони, Олена Домова"

Розмірковуючи про минуле та теперішнє, Юля перевдягнулася й привела себе до ладу. Голова досі була важка, тож вирішила випити кави для бадьорості. Та не встигла зробити й кількох ковтків, як настирливо задзижчав смартфон, повідомляючи, що хтось бажає поговорити з його власницею. Юля тихо молила, щоб це було не по роботі.

Номер був незнайомий, тож пані Середа приречено видихнула: молитва не допомогла. Проте невдовзі розслабилася зі слухавки лунав бадьорий жіночий голос, який схоже належав новоспеченій знайомій.

- Вітаннячко, подруго! Вже прокинулися? Я не відволікаю, сподіваюся, від ранкової гімнастики? - останні слова промовила стишено, намагаючись зобразити бас. Маргарита була впевнена, що у цих двох все вийшло, не могло не вийти.

- Рито... - Юля розгубилася, як відповісти на її натяк?

- Саме так, - голос знову став звичайним. - Мені твоя допомога потрібна, тож скоро буду.

- Де? - уточнила пані Середа, адже не пам'ятала, щоб повідомляла новій подрузі свою адресу.

- У Макса.

- Але я вже вдома.

- Е... - Юлі здалося чи вона справді почула божевільний вереск гальм й обурені сигнали автівок на фоні? - Гаразд. Куди їхати? - по-діловому поцікавилася висока білявка.

З невеликою насторогою жінка продиктувала адресу, а потім подзвонила охоронцю на першому поверсі, щоб повідомити про візит. Сама ж з легким почуттям приреченості пішла перевдягатися. Щоб бути до всього готовою, одягла джинси та сорочку-поло.

За півгодини новоспечена подружка, присвистуючи й шалено посміхаючись, увійшла до квартири.

- Нічого собі. Ти депутатка якась чи шо?

- Та ні.

- Вдова мільйонера?

Юля пирснула.

- Ні, не вдова. І мій колишній чоловік не мільйонер, й навіть аліменти мені не платить, бо в нас не було дітей. Я скромна директорка з інвестицій й купила собі квартиру через півроку після розлучення, склала свої збереження й зароблені за цей час гроші.

- Поважаю, - Маргарита простягла руку, в очах виблискувало відверте захоплення.

Юля ніяково потупилася, потискаючи долоню, ще ніхто так щиро не хвалив її за досягнення. Наче вони були чимось звичайним і нічого не вартували трудівниці. Не в змозі більше ніяковіти, пані Середа вирішила повернути розмову подалі від своєї скромної особи.

- То що у тебе сталося? З чим потрібно допомогти?

- Ну, я тепер навіть не знаю, - білявка глянула на неї з якоюсь провиною.

- Я спробую допомогти, яким би не було прохання, - пообіцяла, одразу прораховуючи варіанти, що ж могло знадобитися новій знайомій.

- Я хотіла тебе на шопінг витягти. Щоб ти показала, де можна недорого оновити гардероб, але боюся, що наші поняття про "недорого" будуть дещо різні.

- Оу.

Юля замислилася. Вона й справді давно вже не дивилася на цінники, обираючи моделі в двох своїх улюблених бутиках. Одяг там був елегантний, статусний та, що там казати, дорогий. За модою вона не стежила, по торгових центрах не ходила, тож про якість товарів у тамтешніх магазинах нічого сказати  не могла.

- Гаразд, доведеться самій проводити розслідування, - махнула рукою Рита, аж раптом брюнетку осяяла думка:

- Постривай хвилину, - сказала вона й потягнулася за телефоном.

Один гудок, два... три... Четвертий і треба відбивати, не діло настирливо надзвонювати у вихідний. Але в слухавці почувся знайомий діловий голос:

- Добрий день, Юліє Володимирівно. Слухаю вас.

- Добрий день, Катю, мені потрібна твоя допомога. Не по роботі, - поспішила додати пані Середа. - Ти можеш приділити мені час?

- Так, звісно. Що трапилося? - неабияк здивувалася дівчина, вона ніколи не чула такого тону від колишньої керівниці. На її думку, колишня керівниця просто не могла бути розгубленою чи невпевненою при сторонніх.

- Моїй знайомій, яка нещодавно приїхала у місто, потрібен магазин з недорогим та якісним одягом.

- Й ви вирішили спитати пораду у мене? - здивувалася попеляста.

- Звісно. Твій вигляд завжди був бездоганний, навіть при обмеженому бюджеті.

- А який одяг шукає ваша знайома? - умлівши від компліменту, спитала Катя.

- Е... - Юля поглянула на Риту, але колишня помічниця перервала її спробу з'ясувати інформацію.

- Зробімо так: ви зі своєю знайомою заїдете за мною, після чого ми разом підемо за покупками.

- Але ж у тебе напевне були якісь плани.

- Будь-які плани можна посунути заради шопінгу з дівчатами, - гмикнула у слухавку дівчина.

- Добре, - посміхнулася Юля, хоч вона і була впевнена, що Катя її не підведе, але на душі все одно стало світліше від її слів.

Вона передала план Маргариті, й вони негайно рушили його реалізовувати.