Читати книгу - "МарІуполь. Як ми виживали... Хроніка війни., Олександр Зоря-Заря, Ольга Заря"

У Маріуполі, до війни, збудували новий льодовий палац, створили новий стадіон і модернізували старі. У більшості шкіл з’явилися футбольні поля із сучасним покриттям. Реконструювали басейн «Нептун» до рівня світових стандартів. Культурні осередки Маріуполя відродилися, але прийшли варвари, і все було знищено.

БУЛО:                                           СТАЛО:

Це нові варвари ХХІ століття!

У ся́йві нау́ки, культу́ри і спо́рту

життя́ вирува́ло, мов жва́ва ріка́…

Ванда́ли все ни́щать – пиха́то і го́рдо,

бо ни́ми керу́є іде́я така́…

Теа́тром зруйно́ваним – не подави́лись,

з’їда́ють басе́йни, футбо́льні поля́…

Культу́ра і спорт потрапля́ють в неми́лість

ка́тів – «визволи́телів» на́ших, мовля́в.

МУЗЕЇ та КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА МАРІУПОЛЯ:

Незважаючи на те, що в Маріуполі зберігалися рідкісні експонати та безцінні артефакти, його музеї стали жертвами грабежів і руйнувань. Культурна спадщина, яка налічувала десятиліття історії та мистецтва, була викрадена, знищена або безслідно зникла.

Так, із Маріуполя вивезено понад дві тисячі унікальних експонатів. Зокрема, оригінальні роботи Архипа Куїнджі та Івана Айвазовського. Також викрадено унікальний рукописний сувій тори та численні стародавні ікони… Окупанти анітрохи не гребували пограбуванням мистецького надбання Маріуполя…

БУЛО:                                                                      СТАЛО:

Ворог спробував стерти не лише життя, а й пам’ять про нього.

Зника́ють скарби́ у кромі́шній пітьмі́ 

сусі́дньої недокраї́ни…

Отри́муєм го́ре і сльо́зи взамі́н,

стражда́ючи тут безневи́нно.

Крива́вий сусі́д у чужо́му вбранні́

збира́є істо́рії кри́хти –

Там кра́дені ре́чі, мов зо́рі нічні́,

повсю́ди розві́яні ві́тром.

ДЕРЖАВНІ УСТАНОВИ МАРІУПОЛЯ:

Зруйновано понад 20 установ. Усе, чим жив Маріуполь, було нестерпним тягарем для окупантів. Вони не могли змиритися з тим, що тут розвивалися культура, освіта, мистецтво, спорт, охорона здоров'я, промисловість…

Усе це було знищено, і на місце цивілізації прийшла дикість і варварська гордість. Окупантам залишилося лише одне — назвати себе "визволителями".

БУЛО:                                                                            СТАЛО:

Господи, помилуй! Вони не відають, що творять!

Держа́вні му́ри, ні́бито вино́,

що ви́лилось на зе́млю і загу́сло…

поря́дки заходи́ли ходуно́м –

там, де була́ зако́нність – ста́ло пу́сто.

Та бу́де знов квіту́чою весна́,

зроста́тиме любо́в, де за́раз пу́сто,

не омине́ відли́га весняна́ –

і лю́дська честь відро́диться зі згу́стків.

ПРОМИСЛОВІ ПІДПРИЄМСТВА МАРІУПОЛЯ:

Заводи, які давали роботу тисячам людей і підтримували економіку міста, були зруйновані або захоплені окупантами.

Металургійні гіганти, які колись славилися своєю продукцією, тепер лежать у руїнах. Вогні доменних печей згасли, і над руїнами заводів панує тиша.

БУЛО:                                                                              СТАЛО:

Окупанти залишили після себе не лише матеріальні руйнування, а і зруйновані людські долі, зруйноване майбутнє.

Як го́лосно до́менні пе́чі мовча́ть!

Зага́сли вогні́, розпали́вши недо́лю…

Заво́д «Азовста́ль» і заво́д Ілліча́ 

неско́ро дия́вольські ра́ни заго́ять…

Руї́ни мета́лу і по́піл брудни́й

живу́ть у свідо́мості з ди́мом і пи́лом…

у слі́зному мо́рі ціє́ї війни́ 

безцеремо́нно майбу́тнє топи́ли…

ПОРТИ та ТРАНСПОРТНА ІНФРАСТРУКТУРА МАРІУПОЛЯ:

Порти, через які здійснювався експорт продукції та імпорт товарів, були заблоковані, а потім захоплені. Залізничні вузли та дороги, які з’єднували місто з іншими регіонами країни, були розбиті та виявилися непроїзними. Усе, що було створено роками, було знищено за лічені дні.

БУЛО:                                                                            СТАЛО: