Читати книгу - "Дорога, Кормак Маккарті"

ніби віддзеркалено на початку і в кінці. Тому такими важливими є перший абзац «Дороги», де переосмислено платонівський міф про печеру, і безліч разів переписаний автором останній, де поєднано всі головні символи цього тексту. Гадаю, доречно буде навести один із ранніх варіантів цього останнього абзацу, який зберігся в архіві письменника. Певен, уважні читачі, порівнявши обидві версії, чорнову і фінальну, зрозуміють цінність деяких фраз і переконаються в доцільності авторського вибору:

У струмку чайного кольору — форель, яка в руці пахла мохом. Полірована, м'язиста й кручена. Білі окрайці її пливців м'яко увиваються у потоці. У цьому глибокому виярку. Світ старіший за людину. Дихає таємницею. Те, що настало, містить усе, що було. І зараз його вже немає.

Інформація видавця

Кормак Маккарті

ДОРОГА

Переклад з англійської: Максим Нестелєєв

Редагування: Богдана Романцова

Коректура: Юлія Колеснікова

Дизайн і верстка: Ірина Мамаєва

Дизайн обкладинки: Ігор Дунець

На обкладинці використано фотографію Ігоря Дунця.

ТОВ «Темпора»

01030, Київ, вул. Б. Хмельницького, 32, оф. 4

Свідоцтво про внесення до державного реєстру:

ДК № 2406 від 13.01.2006.

Тел./факс: (044) 234-46-40

www.tempora.com.ua

Підписано до друку 05.07.2022.

Папір офсетний. Формат 84x108/32.

Гарнітура Narration SRB, Roboto Condensed.

Ум. друк. арк. 15,54. Обл.-видавн. арк. 17,09. Зам. № 22-047.

Надруковано ТОВ «Друкарня «Бізнесполіграф»,

02094, м. Київ, вул. Віскозна, 8

свідоцтво про внесення до Державного реєстру:

ДК № 2715 від 07.12.2006

Постапокаліпсис + батько і син + канібали + Пулітцерівська премія = «Дорога» Кормака Маккарті.

Максим Нестелєєв

Примітки

1

Ірландські сандалі з сириці (тут і далі примітки належать перекладачеві).

2

Неологізм німецького містика Якоба Беме. Докладніше про нього у післямові.

3

Сол Беллоу, один із тих, хто номінував Маккарті на цю «стипендію геніїв», відзначав його «абсолютно непереборне володіння мовою, його життєдайні й смертоносні речення».

4

Найчастіше цей період називають «Західною експансією», а його початок датують 1803 роком, коли США придбали територію Луїзіани. Інші важливі події цього часу — поява Орегонського шляху, що ним переселенці зі Сходу перетинали Скелясті гори, і Каліфорнійська золота лихоманка 1848–1855 рр.

5

Bloom Н. Introduction // McCarthy С. Blood Meridian, or The Evening Redness in the West — New York Random House, 2001.

6

Morgan W. The Route and Roots of «The Road» // Cormac McCarthy Conference, Knoxville, TN, 26th April, 2007. Доступ: trace.tennessee.edu/utk_mccarthy/FullSchedule/Conference/7

7

Що не заважає іншим дослідникам висувати власні гіпотези: так Лаура Ґодфрі вважає, що вони рухаються через гори Аппалачі до Мексиканської затоки (Godfrey L. «The World He'd Lost»: Geography and «Green» Memory in Cormac McCarthy's «The Road» // Critique: Studies in Contemporary Fiction, Vol. 52, № 2, 2011).

8

Майкл Крюз у приватній бесіді жартома запитав Кормака Маккарті, що було почесніше: дістати Пулітцера чи взяти участь у Книжковому клубі Опри. Письменник відповів, що йому байдуже і те, і те, але Опра заплатила краще (Crews М. L. Books are Made Out of Books: A Guide to Cormac McCarthy's Literary Influences. — Austin: University of Texas Press, Austin, 2017).

9

Дослідники наголошують на тому, що це водночас символ і консюмеризму, і безпритульності, до того ж «трансцендентальної безпритульності» (Дьйордь Лукач), притаманної багатьом персонажам Кормака Маккарті. Крім того, метафорою «сліпого консюмеризму» в постмодерністській літературі вважають канібалізм. Саме пожирання інших людей у романі стає червоною лінією, що відокремлює поганців від хороших персонажів (Dominy J. Cannibalism, Consumerism, and Profanation: Cormac McCarthy's «The Road» and the End of Capitalism // The Cormac McCarthy Journal, Vol. 13, № 1, 2015).

10

Josephs A. What's at the End of «The Road»? // South Atlantic Review, Vol. 74, № 3, Summer 2009.

11

У критиці «Дорогу» часто порівнюють із Бекетовим «Ендшпілем». Найточніше атмосферу роману визначила Джонна Семейкс: «Семюел Бекет, позбавлений гумору» (Semeiks J. Reviews. Rev. of «The Road» by Cormac McCarthy // Confrontation 98/99, Spring/Summer 2007).

12

Curtis С. Postapocalyptic Fiction and the Social Contract: «Well Not Go Home Again». — Lanham: Lexington Books, 2010.

13

Sepich J. Regarding «The Road» by Cormac McCarthy. Доступ: www.johnsepich.com/documents/Regarding_The_Road_by_Cormac_McCarthy_12-17-2020.pdf

14

Kushner D. Cormac McCarthy's Apocalypse // The Rolling Stone, 27th December, 2007.

15

У романі Маккарті «Зовнішня темрява» один із персонажів каже: «Подейкують, що в пеклі в людей немає імен. Але ж їх якось треба було покликати, щоб туди відправити».

16

Більше про це: Weeks A., Principe L. Jacob Boehme's Divine Substance Salitter: its Nature, Origin, and Relationship to Seventeenth Century Scientific Theories // The British Journal for the History of Science, Vol. 22, № 1 (Mar. 1989); Weeks A. Boehme: An Intellectual Biography of the Seventeenth-Century Philosopher and Mystic. — Albany, NY; SUNY Press, 1991, p. 65–67.

17

Мт. 5:13 (пер. І. Хоменка).

18

Німецькою «селітра» звучить подібно — «der Salpeter».

19

Ellis J. McCarthy's Sense of Ending // Cormac McCarthy Con ference, Knoxville, TN, April 26, 2007. Доступ: trace.tennes-see.edu/utk_mccarthy/FullSchedule/Conference/8

20

Cooper L. Cormac McCarthy's «The Road» as Apocalyptic Grail Narrative // Studies in the Novel, Vol. 43, № 2 (Summer 2011).

21

У ранніх чернетках до роману Маккарті зображував ще обнадійливіший світ, де батько, зокрема, побачив світлячка.

22

Важливо, що це словосполучення (у розмовному варіанті «carrying fire») трапляється і в останньому абзаці «Старим тут не місце», що в певному сенсі є ідейно-проблемною передісторією «Дороги».

23

 Estes A. Cormac McCarthy and the Writing of American Spaces. — Amsterdam — New York: Rodopi, 2013.

24

Luttrull D. Prometheus Hits «The Road»: Revising the Myth // The Cormac McCarthy Journal, Fall 2010, Vol. 8, № 1 (Fall