Читати книгу - "ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло"

на сніданок. Нічим не завинивши, голодний в’язень тільки з подивом спостерігає за розгортанням подій довкола. Він думає, що добре було б з’їсти щось гаряче. А замість обіду ув’язнених вишиковують обличчям до стіни. Пола (5704) витягують з карцеру, але не розв’язують, і він безпорадно валяється на підлозі у Дворі. Це урок, щоб і не думав бунтувати далі.

Маркус наказує стрибати «ноги разом — ноги порізно» та наспівувати мотив «Row, Row, Row Your Boat»[90].

«Якщо ви сьогодні в голосі, то заспіваєм “Amazing Grace”, — каже Арнетт. — Тільки один куплет, не хочу зловживати Божою довірою». Усі в’язні зайняли позицію для віджимань, 416-й зволікає, за що отримує перше публічне зауваження: «Ти теж, 416-й, і краще тобі це запам’ятати. О дивна милість, — ти спасла негідного мене! Був втрачений, та ти знайшла. Сліпий, та бачу вже. В чудесний час, як Бог прийшов, одразу вільним став я.[91]

Арнетт відкидає зауваження про помилкові слова «в чудесний час, як Бог прийшов, одразу вільним став я», яке зробив Пол (5704) з підлоги. «Ви будете співати, як я кажу. Ці рядки, може, й не точні, але ви заспіваєте їх саме так». Потім він з незрозумілих причин змінює їх на «відколи Бог прийшов, одразу вільним став я».

Вочевидь знаючи, що є хорошим свистуном, Арнетт насвистує «Amazing Grace» від початку до кінця з ідеальною мелодикою. Ув’язнені, схвалюючи його талант, починають спонтанно аплодувати, попри його жорстокість у поводженні з ними. Лендрі та Маркус розвалилися на кріслах, в’язні співають пісню, але не в унісон і фальшивлять. Арнетт засмучений: «Хіба ми нашкребли їх на вулицях ґетто у Сан-Франциско? Давайте ще раз». Неслухняний 5704-й робить ще одну спробу виправити помилку, але Арнетт голосно ставить його на місце. «Звісно, є розбіжності, бо ви виконуєте тюремну версію ‘Amazing Grace”. І це неважливо, адже охоронці завжди праві. Номер 416, вставай, решта на підлогу. 416-й, усі віджимаються, а ти співаєш “Amazing Grace”, як я показував».

Лише через кілька годин після ув’язнення Арнетт виштовхує 416-го на середину сцени, що ізолює його від інших в’язнів, і змушує виконувати безглузде завдання. Відео фіксує цей сумний момент: худющий новачок писклявим голосом виводить хвалу духовній свободі. Його опущені плечі й погляд свідчать про надмірний дискомфорт, що далі накриває, коли його поправляють і примушують повторити пісню, доки інші в’язні віджиматимуться. Номер 416 не зламує іронія долі, що йому наказали співати пісню про свободу в гнітючій атмосфері примусу, де кожне повторення продовжує безглузді віджимання. Він клянеться не дати себе розчавити ані Арнетту, ані будь-якому іншому охоронцеві.

Не дуже зрозуміло, чому Арнетт виокремив його у такий спосіб. Можливо, це просто тактика, аби швидше взяти ув’язненого під контроль. Або щось в зовнішньому вигляді кістлявого й нікчемного 416-го провокувало педантичного і завжди добре вдягнутого охоронця.

«Тепер, коли ви вже налаштувалися на спів, 416-й співатиме про човен, решта лежатимуть на спинах із піднятими догори ногами. Співай голосно, щоб улюбленець 5704-го — Річард Ніксон[92] — почув це, де б він, мать його, не був. Ноги вгору! Вище, ще! Послухаєм кілька разів, особливо наголоси останній рядок: “Бо життя — це сон”».

В’язень Габбі (7258), все ще здатний іронізувати, запитує, чи можна співати «бо життя в тюрмі — це сон». Ув’язнені буквально кричать цей рядок в пісні, на кожному слові їхні груди високо здіймаються. Життя тут стає ще дивнішим.

ПОВЕРНЕННЯ ТЕЛЕОПЕРАТОРА

У другій половині дня до нас завітав телеоператор з місцевого телеканалу KRON у Сан-Франциско. Його направили зробити короткий огляд як продовження недільного запису, що викликав певне зацікавлення. Я обмежив його зйомкою лише через наше вікно спостереження і розмовою про перебіг дослідження тільки з начальником і зі мною. Я не хотів, щоб стороннє втручання збило динаміку, яка вже сформувалася між охоронцями і в’язнями. Через безліч нагальних справ я так і не зміг подивитися ввечері програму з матеріалом про нас[93].

ПРОЩАВАЙ, ДЕННА ЗМІНО, ДОБРОГО ВЕЧОРА, НІЧНА

«Час готуватися до недільної служби», — каже Арнетт ув’язненим, хоча сьогодні лише середа. «Усі стають у коло і тримаються за руки ніби це релігійна церемонія. Кажи: “Привіт, 416-й, я твій приятель 5704-й”. І так кожен вітатиме того, хто поруч».

Вони продовжують вітатися по колу, що виглядає як дуже ніжна церемонія. Мене здивувало, що Арнетт придумав такий чуттєвий спільний обряд. Але далі він псує дійство, наказавши всім танцювати по колу, співаючи «Ring Around the Rosy»[94], а 416-му стояти в центрі цього кола ганьби.

Перед завершенням зміни Арнетт розпочинає ще одну перекличку, в якій диригування співом бере на себе Джон Лендрі. Це перша перекличка 416-го, і він крутить головою, не вірячи, як іншим вдається виконувати в унісон усі команди. Арнетт й далі дегуманізує в’язнів, аж до останньої хвилини своєї зміни.

«Усе, набридли, вертайтеся у свої клітки. Приберіть у камерах, щоб відвідувачів не знудило від побаченого». Він виходить, насвистуючи «Amazing Grace». На прощання видає: «До завтра, чуваки. До завтра, фани мої».

Лендрі й свої п’ять копійок додає: «Подякуйте своїм наглядачам за проведений разом час сьогодні». Ті неохоче тягнуть: «Спасибі, панове наглядачі». Джон Лендрі не приймає такої «гівняної подяки» і змушує їх кричати голосніше, крокуючи з Двору разом з Маркусом і Арнеттом. Щойно вони щезають, одразу входить нічна зміна — показний «Джон Уейн» і його нетерпляча команда.

Новий в’язень, 416-й, згодом розповів нам про свій страх перед охоронцями:

Мене лякала кожна нова зміна охоронців. Першого ж вечора я зрозумів, що зробив дурницю, зголосившись на це дослідження. Моїм найвищим пріоритетом стало якнайшвидше вийти. І ви так вчинили б у тюрмі, якби мали хоча б туманну надію. Це була справжня в’язниця, якою керували психологи, а не держава. Я вирішив кинути виклик, оголосивши голодування, відмовитися їсти будь-що, щоб захворіти, і тоді їм доведеться звільнити 416-го. Таким був план, якого я дотримувався, не зважаючи на наслідки[95].

Під час вечері, хоча він дуже зголоднів, 416-й дотримувався свого плану й відмовився їсти взагалі.

Гельманн: «Альо, хлопці, на вечерю сьогодні для вас смачні гарячі сосиски». Номер 416 (поспішно): «Не для мене, сер, я відмовляюся їсти будь-яку отриману від вас їжу». Гельманн: «Це порушення правил, тебе буде покарано відповідним чином».

Номер 416-й: «Не має значення: я не буду їсти ваші сосиски».

Як покарання Гельманн відправляє 416-го в Яму. Це його перший з численних візитів. На додачу