Читати книгу - "ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло"

Барден наполягає, щоб той тримав у кожній руці сосиску. Після того, як інші закінчать вечерю, 416-й повинен сидіти і витріщатися на свою їжу — на тарілку з двома холодними сосисками. Цей несподіваний акт непокори бісить охоронців, особливо Гельманна, який думав, що сьогодні все буде під суворим контролем і завдяки вирішенню вчорашніх проблем зміна пройде гладко. Тепер цей новий «геморой на дупу» створює проблеми і може заохотити інших до повстання — якраз коли вони видавалися повністю приборканими і слухняними.

Гельманн: «Не хочеш з’їсти ці дві смердючі сосиски? Мені засунути їх тобі в сраку? Цього прагнеш? Хочеш, щоб ті сосиски я взяв і запхав у твою сраку?».

416-й тримається стоїчно, безпристрасно потупившись униз, у тарілку.

Гельманн розуміє, що настав час скористатися тактикою «розділяй і владарюй»: «Послухай, 416-й, якщо не з’їси свої сосиски, це означатиме непокору. Всіх ув’язнених позбавлять права на сьогоднішні відвідини. Чуєш?».

«Мені прикро це чути. Мої особисті дії не повинні мати якихось наслідків для інших», — відповідає 416-й наполегливо.

«Це не твої особисті дії, а дії в’язня, і наслідки тут визначаю я!» — кричить Гельманн.

Барден приводить Габбі (7258), щоб той переконав 416-го з’їсти сосиски. Номер 7258 просить: «Просто з’їж їх, ну?». Барден додає: «Поясни йому чому». Номер 7258 продовжує благати, бо у в’язнів заберуть можливість відвідин, якщо він їх не з’їсть.

«Тобі що, зовсім пофіг? Просто тому, що в тебе нема друзів... З’їж заради в’язнів, а не охоронців, ну?» — Барден цим протиставить 416-го іншим в’язням.

Габбі (7258) продовжує вмовляти 416-го, намагаючись м’яко змусити з’їсти сосиски, бо його подруга, Мері-Енн, прийде його відвідати. А він не хотів би втратити цей привілей через декілька довбаних сосисок. Барден продовжує, наслідуючи стиль Гельманна:

«416-й, що за проблема? Скажи мені, чувак! Ну що за проблема?».

Номер 416 починає пояснювати, що він розпочав голодування на знак протесту проти жорстокого поводження і порушення договору.

«Але, блін, при чому тут сосиски? Яким боком?» — Барден розлючений. Він починає так сильно стукати кийком по столу, що звуки загрозливо розходяться луною по Двору.

«Відповідай на запитання. Чого не їси ці сосиски?»

Ледь чутним голосом 416-й продовжує заявляти про ненасильницький протест у дусі Ганді. Барден ніколи не чув про Махатму Ганді й наполягає на зрозумілішому поясненні: «Скажи мені, а як ці дві речі поєднуються? Я не розумію, як?». Тоді 416-й руйнує ілюзію, нагадуючи всім, хто міг почути, що охоронці порушують підписаний ним договір, добровільно зголосившись на участь в експерименті. (Я приголомшений, що це нагадування всі ігнорують. Охоронців тепер повністю захопила їхня ілюзія про в’язницю.)

«Я в сраці мав якийсь договір! — волає Барден. — Ти тут, бо заслужив, 416-й. Ти попав сюди, бо порушив закон. Тут не дитячий садок. Я й все ще не доганяю, чого ти не їси ті грьобані сосиски. Думав, що тут буде як у садку, 416-й? Гадав, що можна порушити закон і потрапити у дитячий садок?» — Барден пророкує, що 416-й отримає тягла, якщо через нього співкамерники спатимуть уночі на голій підлозі, а не на ліжках. Здається, що Барден його вдарить, та лише замахнувшись, розгніваний відвертається. Натомість ляскає кийком по долоні й наказує: «Назад в Яму». Номер 416 вже знає дорогу.

Барден стукає кулаком у двері Ями, й оглушливий звук відлунює в цій темній коморі. «Можете подякувати 416-му — ви лишилися без відвідин, — бийте у двері й кажіть “Спасибі”».

Кожен з арештантів «від усієї душі» вдаряє у двері, окрім 5486-го — Джеррі це робить неохоче. Габбі (7258) особливо розлючений таким несподіваним поворотом своєї долі.

Щоб підсилити ефект, Гельманн витягує 416-го, який усе ще стискає дві сосиски. Далі розпочинає чергову болісну перекличку, яку веде сам, навіть не даючи Барденові можливості долучитися. Доброго охоронця Лендрі ніде не видно.

Ось шанс Гельманна розбити будь-яку можливість на солідарність між в’язнями й позбавити 416-го потенційного перетворення на героя-бунтівника. «Ви тепер усі постраждаєте через цього в’язня, який без причини відмовився зробити просту річ — з’їсти свою вечерю. Якби він був вегетаріанцем, то інша справа. Скажіть йому в обличчя, що ви про нього думаєте». Дехто каже «Не будь дурним», інші звинувачують його в інфантильності.

Для «Джона Уейна» цього недостатньо: «Скажи йому, що він підарас». Дехто підкоряється, але не «Сержант». Один із принципів «Сержанта» — не використовувати будь-яку лайку. Тепер уже два в’язні кидають виклик Гельманнові, і той визвірюється на «Сержанта», нещадно обзиваючи його «мудилом» і, що гірше, наполягаючи, щоби 416-й назва його «виродком».

Перекличка триває приблизно годину й закінчується тільки, коли відвідувачі вже на порозі. Я прийшов у Двір і дав зрозуміти охоронцям, що відвідини відбудуться. Наглядачі незадоволені цим вторгненням у зону їхньої влади, та все-таки неохоче погоджуються. Завжди знайдеться час після відвідин, яким можна скористатися, щоб зруйнувати опір ув’язнених.

СЛУХНЯНІ В'ЯЗНІ ОТРИМУЮТЬ ПОБАЧЕННЯ

Цього вечора двом найслухнянішим в’язням — Габбі (7258) та «Сержантові» (2093), у яких друзі чи родичі в околицях, дозволено коротке побачення ввечері. Номер 7258 неймовірно щасливий, що прийшла його красуня-дівчина. Вона розказує новини про друзів, він уважно слухає, схиливши голову на руки. Весь цей час Барден сидить над ними на столі, звично постукуючи маленьким білим кийком (позичені великі й чорні ми повернули в місцевий відділок поліції). Барден явно вражений її красою і часто встряє в розмову з питаннями та коментарями.

Габбі каже Мері-Енн, що важливо «старатися тримати себе в руках, тут не так погано, якщо просто співпрацювати».

Дівчина: «А ти співпрацюєш?».

Номер 7258 (сміється): «Так, вони мене змушують».

Барден втручається: «Ну... у них була невеличка спроба втечі».

Дівчина: «Я про це чула».

Номер 7258: «Мені зовсім не сподобалося, як це закінчилося. У нас не було нічого, навіть ліжок». Він розповідає їй про те, як мусив відчищати від налиплого сміття постіль і займатися іншими неприємними справами. Утім, настрій у нього піднесений, він усміхається і тримає її за руку впродовж усіх десяти хвилин відвідин. Барден проводжає її до виходу, а в’язень сам повертається до своєї камери.

Інший ув’язнений, що заслужив побачення, — «Сержант», до якого прийшов батько. В’язень вихваляється цілковитим дотриманням правил. «Тут сімнадцять правил... Я їх запам’ятав. Найважливіше — підкорятися охоронцям».

Батько: «Вони можуть змусити робити будь-що?».

«Сержант»: «Так. Ну, майже будь-що».

Батько: «А звідки у них право так робити?». Він потирає чоло і, здається, переймається становищем сина. Це другий щиро занепокоєний відвідувач. Він дуже схожий на