Читати книгу - "Синi етюди"

обережно клав свою руку на її бiлоснiжне мереживо, що виглядало вiд сорочки до матової шиї, вiд тугоперсого молодого взгiр'я. Тоня розширяла жвавi нiздрi, шелестiла вiями й бавилась руками в травi. Баришня з редвидату - не Тоня - самотньо сидiла збоку й дмухала на "божу коровку", що застигла в неї на долонi.

З iподрому зiрвався аероплан i, розрiзаючи повiтря клекотом мотора, закружляв над узлiссям.

Тодi ж на краєвидi вiд города показалась крапка. Наближалась, збiльшувалась, i бачили фаетон iз парою вороних коней. Коли фаетон порiвнявся з компанiєю, Марчик зiрвався й полетiв у куриво. Iще чути було буйний бандитський посвист.

Пудель одмахнувся вiд мух левиною гривою й розумно дивився на кошик, що стояв бiля Сайгора бiля нiг.- Спека перевалювала за гарячий полудень - непевно й млосно. Але дихати стало трохи легше. За дорогу нагартованi простори стомили, i через деякий час Григорiєва фляжка була порожня.

Знову пiдвелися продовжити путь. Тодi Сайгор пiшов до Григорiя, сiв бiля нього i, вийнявши з бокової кишенi блокнот, повертiв його в руках. Тiльки коли компанiя з шумом улетiла в лiс i гулко залунала луна, Сайгор сказав:

- Ходiм.

Пiшли. З листяника чули чергову банальнiсть.

Кричав тип:

- Майне кляйне лiбе медхен, iх лiбе дiх зер гут.

Мадмуазель Арйон, очевидно, не знала жодної мови й плутала нiмецьку з французькою.

- Парле ву франсе?

- Уй! Уй! - кричав тип на ввесь лiс.

Iшли. На пiвдорозi до вiлли бачили хлоп'якiв-чабанiв, бачили корiв, що трiщали мiж дерев, продираючись на узлiсся. Томилася вiльха, безсило опустивши крила. А ввесь лiс жив якимсь невiдомим життям. В'ялi лiтнi мислi хмарою купчилися над головою, i було нерозгадане, таємно i прекрасно.

Григорiй насвистував пiсню, i вiд неї линула жура: i пiсня, бандитськi буйнi посвисти були також надзвичайнi.

Сайгор уперше за все лiто вибрався за город iз стосiв вiдношень, iз димних кiмнат засiдань, з мiтингових, ячейкових - ових промов, дебатiв, пренiй, дискусiй. Перший раз за все лiто дихав вiльним чистим повiтрям. I, мабуть, перший раз за довгi роки вiдчував якийсь радiсний бiль, якусь неясну тривогу. Бiль тягнув кудись на невiдомi шляхи, i вiд болю були невiдомi шляхи. А навкруги гримав день i чути було - на сопiлцi - тоскно-радiсний гiмн життю.

Виходили до соснової посадки, зрiдка бачили на взгiр'ях бiлi крила забутих вiлл. I був далекий гомiн.

Десь iзбоку Марчик зiрвав звiрину i гулко, завмираючи, помчав за нею в гущавину.

II

Григорiй - не встиг пiдiйти до вiлли - захвилювався й покликав свого собаку. Поспiшно зiбрав у Сайгора декiлька сигареток. Потiм збiльшив крок i забiг уперед. Сайгор думав був пiти з Григорiєм, але потягнуло до ставка - освiжитись вiд спеки нагартованого дня.

- Подивимось, що наполюєте!

Вiдповiв:

- Якби ви знали, що то за Богомольськi Болота - птицi сила! I знов надхненно говорив про полювання, про крижнiв, про вечiрнi перельоти.

Нарештi, поправивши ладунку, Григорiй кинув декiлька слiв i хутко попрямував убiк. Сайгор не злився з компанiєю й сам пiшов до ставка. Пудель, очевидно, передав кошика мадмуазель Арйон i доганяв його.

- Сеньйоре! Бережiть мого Дружка. На вашiй вiдповiдальностi. Чуєте?

- Чую,- голосно вiдповiв спiвачцi й звернув iз дорiжки в шелест торiшнього листя.

До купальнi не пiшов - вiдчув раптом сором'язливiсть. Трохи здивувався своїй нелюдимостi й зупинився. Дивився на бiлi статнi фiгури голих людей, що вовтузилися у водi, слухав бадьорi побiднi крики мужчин i лемент - рiзкий, як розбите скло,- женщин. Ще раз попрямував був до купальнi, але на пiвдорозi знову повернув.

Пiшов пiвколом. За ним, помахуючи левиною гривою,- породистий пудель.

Сайгор гадав купатися на тiм березi, де лементували пiдлiтки. Але, коли прийшов туди, побачив, вiдчув: це постiйна резиденцiя юнакiв, тут кипить, горить, скаженiє кров, тут коливається голова й повно запашного туману в нiй…

Сайгор хутко пiшов далi й доти брiв сутiнковим верболозом, поки нарештi не найшов спокiйного мiсця.

Над ставком клекотiв побiдний крик сотнi баритонових голосiв. Сонце мчало з тепло-блакитного неба i з розльоту вдаряло у води. Тодi дзвенiла поверхня мiрiядами бризок, i в дiямантовiй млостi стогнали береги. Це було життя: i побiдний крик, i воронi островки на жiночих тiлах, i резиденцiя пiдлiткiв, i запашнi перса, i надзвичайний полiт божевiльного сонця.

Коли Сайгор вилiз iз води, чув на тiм березi, як горошив вереск мадмуазель Арйон.

- Сеньйори! Сеньйори!

Мабуть, пiдлiтки залiзли в купальню.

Вiд вiлли "Зелений Гай" розходились дорiжки, стежки в лiс, далi, де поринали в океанi зеленi iншi вiлли, iншi дорiжки, iншi стежки. По дорозi виростали сади, парки, бiлi крила будiвель.

I тут, де сонце злилося з зеленим океаном в одну тремтячу симфонiю, Сайгор знову пiзнав надзвичайний солодкий бiль. I тодi ж свiт, вся земля - буйна й радiсна - поринули в цiм болю. Лiс рожав загадковi звуки в безмежнiсть. Фаркали крила лебединих вiлл.

В гущавинi на схiд ударив дзвiн на першу вечерю… Звук розрiсся, потiм знiтився, потiм пiшов стежками, сторожко ступаючи оксамитною лапкою. Потiм тихо зiдхнув i навiки поринув у глибинi дерев.

Пудель обережно брiв по торiшнiх листях i нi на крок не вiдставав вiд Сайгора. Подумав: чому так несподiвано прив'язався до нього цей пес? I тут же згадав, що, виходячи з городу, з пропозицiї мадмуазель Арйон, кинув пуделевi з її кошика декiлька конфетних плиток.

- Ах, ти! - i потрiпав левину гриву. Ще потрiпав. Собака подивився на нього холодними розумними очима. Здалося: погляд здивований.

- Ах, ти!

Пудель холодно й мовчазно приймав ласку. Сайгор згадав Марчика - цю унiверсальну дворняжку. Звичайно, Марчик на ласку показав би свої гострi зуби, лизнув би руку, а то потерся б об колiна й помахав облiзлим хвостом.- Пудель мовчазно й холодно приймав ласку. Виходив пiд бiле крило далекої вiлли.

Раптом iз ворiт вискочила ватага.

- А ви як сюди?

Студенти, мадмуазель Арйон i баришнi з редвидату зупинилися бiля Сайгора.

- Шпацiрую.

- Шпацiрен! Шпацiрен! - кричав довгоногий-довговолосий тип, прогримiв на ввесь лiс для чогось "вiват" i нi з того нi з сього гаркнув:

- Iст шон цайт цу шляфен!

Як i треба було чекати, спiвачка серйозно спитала:

- Парле ву франсе?

Потiм скаржились, що вже обiйшли майже всi вiлли, а продали всього чотири квитки.

- Я ж казала вам! Мене ще нiколи не одурило передчуття. Але це не все: обов'язково скандал буде.

Про який скандал говорила мадмуазель Арйон, Сайгор не розумiв i машинально дивився на її льоннi дзвоники на скронях. I було нудно.

Компанiя