Читати книгу - "Артеміс Фаул. Місія в Арктику"

— А-а, — розчаровано протяг хлопець.

— Хочете вірте, хочете ні, але я знудьгувався за цим шалапутом. Хто-хто, а він умів утерти носа… — Корч задумано підняв погляд. — Хтозна, чи не дивиться він згори на нас…

— Якщо дозволите, пане командувачу, — винувато урвала начальство Холлі, — то я повідомлю вас, Що насправді Мульч Копач мешкає нині в Лос-Анджелесі.

Мульч Копач і справді перебував якраз у Лос-Анджелесі, а точніше, зовсім близенько біля апартаментів однієї акторки, лауреатки премії «Оскар». Звісно, акторка про це не знала (та й не мала нічого такого знати). Бо ж Мульчеві задуми були далеко не чисті. Хто вже вродився злодієм, той і на вічний спочинок піде злодієм.

І річ зовсім не в тому, що Мульчеві потрібні були гроші. Він-бо добряче розжився на тій справі з Артемісом Фаулом. Принаймні здобутого тоді золота йому цілком вистачило, щоб поселитися у пентхаусі в престижному районі Беверлі-Гіллс. Нове помешкання він облаштував на свій смак: установив розважальну систему «Піонер», зібрав величезну бібліотеку DVD-дисків, а в’яленою яловичиною забив усі холодильники. Чом би й не залягти на тривалий відпочинок — років, скажімо, на десять?

Але життя завжди вносить якісь корективи. Воно ніяк не бажає скрутитися калачиком та й пролежати отак собі в куточку. Ой нелегко позбутися звичок, вироблених за кілька сторіч! Передивившись на DVD половину фільмів про Джеймса Бонда, Мульч раптом усвідомив: його смокче туга за давніми злодійськими часами. І незабаром відлюдькуватий мешканець пентхауса почав виходити на нічні прогулянки. А закінчувалися ті прогулянки, як правило, в помешканнях інших людей.

Спочатку Мульч просто проникав у будинки й квартири, впиваючись насолодою від самої думки про те, що йому так легко щастить ошукувати наймудрованіші багноїдські системи безпеки. Потім почав прихоплювати невеличкі сувеніри: кришталеві келихи, попільнички, а то й котів, якщо хотілося свіжини. Але скоро Мульч затужив за своєю давньою славою, і крадіжки стали масштабніші. Золоті зливки, діаманти завбільшки з гусяче яйце, а то й пітбулі чи бультер’єри, якщо на ту мить апетит розіграється.

На «Оскарів» він вийшов цілком випадково. Першу статуетку поцупив з цікавості, коли серед тижня вирішив завіятися, для різноманітності, до Нью-Йорка. Цього «Оскара» були вручили якомусь типчикові за найкращий сценарій. Наступного ранку звістка про крадіжку облетіла всі газети від узбережжя до узбережжя. Можна було подумати, ніби Мульч викрав цілу колону машин «швидкої допомоги», а не якусь нікчемну позолочену статуетку. Мульч, звісно, був у захваті. Нарешті він придумав, як згаяти довгі нудні ночі.

Протягом наступних двох тижнів Мульч присвоїв призи Кіноакадемії за найкращу музику й за найвидовищніші спецефекти. Бульварна преса ошаліла. Йому навіть присвоїли прізвисько Голлівудський Злодій, на честь одного славетного кіногероя, що був, проте, родом із Багдада. Коли Мульч читав це про себе, в нього радісно ворушилися пальці на ногах. Ви уявляєте, як ворушаться гном’ячі пальці на ногах? О, на це варто подивитися! Пальці на ногах у гномів такі самі спритні, як і на руках, у них по два суглоби… Ото тільки, споглядаючи ті пальці, краще затуляти носа.

Мульч зрозумів: у нього на Землі є велика місія. Він просто зобов’язаний зібрати у себе повний комплект «Оскарів».

За наступні шість місяців гном об’їздив усі Сполучені Штати. Він навіть відвідав Італію, аби вкрасти приз за найкращий зарубіжний фільм. На його спеціальне замовлення майстри виготовили велику шафу з тонованим склом, яке, коли натиснути на кнопку, ставало зовсім чорне й непрозоре. Мульч Копач знову зажив повнокровним життям.

Звісно, після цілої серії зухвалих крадіжок усі ще не обкрадені власники «Оскарів» на планеті подвоїли й потроїли заходи безпеки, але від того Мульч тільки ще дужче розохотився. Це ж було саме те, що йому треба. Бо хіба цікаво вдиратися в яку-небудь лісову хатину? То ж надто просто. Ні, його вабили височезні хмарочоси й не менш високі технології. А публіка саме цього й хотіла. І Голлівудський Злодій виправдовував сподівання громадськості. Газети залюбки роздували його славу. Мульч Копач став справжнім героєм. А вдень, коли гномам потикатися на вулицю не можна (бо ж спечуться на сонці), Мульч писав сценарій про власні походеньки.

Сьогоднішня ніч була особлива. Мульч ішов по останню статуетку — приз за найкращу жіночу роль. І йшлося тут не про яку-небудь стареньку акторку. Цієї ночі його метою була палка ямайська красунечка Меґґі Ві, яка здобула «Оскара» за виконання ролі Шоколадки, теж палкої ямайської красунечки. Меґгі Ві привселюдно заявила, що коли Голлівудський Злодій спробує залізти до її помешкання, там він знайде набагато більше, ніж розраховує. Ну як міг Мульч залишити такий виклик без відповіді?

Сам будинок він знайшов дуже легко — то був десятиповерховий куб зі скла й сталі, який стирчав біля бульвару Сансет, усього за декілька хвилин ходи від Мульчевого готелю. Отож однієї безмісячної ночі наш гном зібрав своє злодійське причандалля й наготувався ввійти в історію людства як найзухваліший злодій усіх часів і народів.

Меґґі Ві мешкала на останньому поверсі. Не могло бути й мови, щоб дістатися туди ліфтом, сходами чи сміттєпроводом. Ні, в акторчину квартиру він проникне просто з вулиці.

Готуючись до сходження, Мульч два дні нічого не пив. Пори на гном’ячій шкірі призначені не тільки для потовиділення — вони з таким самим успіхом можуть і вбирати вологу. Це дуже зручно, якщо тебе, наприклад, завалило в шахті: твоя шкіра, кожен її сантиметр, може висмоктувати воду просто із довколишньої землі. А коли гном мав дуже сильну спрагу, десь таку, яку Мульч відчував нині, тоді пори на його шкірі розширювалися до розмірів вушка голки й починали шалено всмоктувати вологу з довколишнього середовища. Таким чином усе гномове тіло перетворювалося на гігантський присос. Ця здатність могла стати ого в якій пригоді, якщо тобі заманулося, скажімо, видертись… ну хоч би й на