Читати книгу - "Чужа гра"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Поговори з ким треба. Князь їм на знак подяки підготував розкриття кількох побутових убивств і три викрадення машин.
—… Мені доповіли, що Валентин зачастив до Києва…
— Сліпий — треба з ним кінчати.
— Чому ж сидить там по кілька днів?
— Завів роман з Оленкою.
Через три дні ховали батька Кулі. Помер тихо, як і жив: працював з дитинства, з двома дітьми та жінкою мешкав в однокімнатній квартирі, єдина відрада — полювання та рибальство. На похорон крім родичів прийшли друзі Богдана, Князь з братом та Анджеєм. Братва побожно хрестилася.
Анджей наказав після поминок приглянути за Богданом; краще, щоб тихцем повернувся на дачу, і скоро виїхав до Праги. Не треба випробовувати долю. Ментам вірити не можна.
І справді, зовнішня охорона повідомила Князя, що міліція перекрила виходи з кладовища. Підозрілі у цивільному, нетерпляче зиркаючи на годинники, заходили на цвинтар. Ігор наказав вивести Богдана до машини. Йому не дали попрощатися з батьком і кинути у могилу грудку землі. Правоохоронці, що не забарилися з'явитися, затримали кількох товаришів Кулі. Голосіння жінок і прохання священика не робити цього — проігнорували. Земляк роздратовано пообіцяв присутнім, що скоро всі опиняться за ґратами, якщо будуть «покривати» злочинців.
Князь та Анджей на поминки не поїхали, лише висловили співчуття матері Богдана, порадили не впадати у відчай, не хвилюватися за долю сина і пообіцяли допомагати. З тим і поїхали в офіс, де Ангел їх чекав.
— З ким ти домовлявся? — сердито запитав Анджей.
— Із Земляком…
— Максимів не пішов би на таке западло, — вирішив Князь.
— Будемо знати, що з цим підаром не варто мати справ, — вирішив Ангел. — Якщо попросить інформацію — нічого не знаємо… Давайте пом'янемо покійного.
— На мене смерть наганяє філософські думки, — зітхнув Ангел, — тому не ходжу на цвинтар.
— Через дорогу є єврейське кладовище, — підколов Ігор.
— Як колись співали: «О, Боже, який гарний світ, як тяжко його покидати! Там цідять горілку, там цідять вино і пивом дають запивати», — гидким голосом заспівав Андрій.
— Хоч ти не вий, — попросив Ангел. — Давайте краще відтягнемося. Треба прочистити мізки.
— Одну із заповідей виконали… — погодився Анджей.
— У суботу одружуюся, — сказав Князь, — давайте влаштуємо хлопчачник…
Товариші, випивши коньяку на спомин душі покійного, поїхали в сауну. Дорогою Ангел з Князем зайшли до знайомого продавця маріхуани, купили дві сірникових коробки конопляної січки, узяли вино, торти, чай.
До сауни зайшли о другій годині. Відключили мобілки. Про справи не говорили. Попарилися, поплавали, попідтягувалися на турніках, заварили чаю, забили косячки, роздали карти. Гра йшла повагом, по-товариськи. Висмалили по кілька персоналок, випили вина, чаю, але наркотик не пробирав. Розум був чистим, навіть не хотілося їсти.
— Здається нам всучили фуфляк, — вирішив Ангел, маючи на увазі наркотик, — поїхали розберемося з тим козлом!
Швиденько зібралися, вийшли і сіли у машину… Утрьох збігли сходами на четвертий поверх до торговця і довго дзвонили, грюкали у двері. Той, сонний, відчинив і отетеріло глянув на несподіваних візитерів.
— Ти нам фуфло впихнув! — гаркнув Князь.
— Ви знаєте яка година?
— Сьома, — автоматично зиркнув на годинника Ангел.
— Сьома ранку! Подивіться на себе!
Друзі озирнулися. Вони стояли в коридорі, замотані в рушники, наче в римські тоги, й у резинових сандалях на босо. Мовчки, як за наказом, розвернулися і зійшли вниз. На вулиці їх пробило на регіт. Охоронці, що ледь устигли за ними, здивовано поглядали на авторитетів.
— А ти кажеш — «фуфло», — сказав Князь Ангелу.
В обід в офіс привезли Шлапака. Андрій був у доброму гуморі. Охоронці, що привезли з сауни одяг, передали йому листок з рахунком гри. Виявилося, що за п'ятнадцять годин, вони розписали всього дві партії деберца.
Побачивши перелякане обличчя редактора, Анджей ледь стримався, щоб не розреготатися.
— Наш бухгалтер порахував, що ти свиснув не менше чотирнадцяти тисяч доларів, — насупив брови Анджей.
— Андрюша, та я, — забелькотів Роман, але Анджей гаркнув:
— Чому зробив Заваді тираж три тисячі?! Хто просив передоручати роботу над книжкою?! Ти, генетичний виродок, не уявляєш, з ким жартуєш!
— Завада сам погодився! Що він робив би з тими книжками?!
— Краще думай про себе! Чотирнадцять тисяч без неустойки!
У Романа судома перехопила горло. Ностальгічно пригадав Оленку. Хоч розлучайся, біжи до неї і проси пробачення!
— Маю жінку вагітну, — заскиглив. — Треба якось жити…
— Чому сам живеш, заважаючи іншим? Чому Оленці голову крутив стільки часу? Чому позичав у неї гроші, брешучи, що на ремонт офісу, хоч ремонтував моїм коштом?!
— Я ж не хотів… — гарячково облизував губи.
— Мене не хвилюєш ані ти, ані твоя вагітна жінка, навіть якщо у неї батько слідчий… Ти зобов'язаний повернути борг Оленці… Друга умова: мені сподобався роман Паньківа. Якщо видаси його, вважай, врятувався, і я пробачу борг. Якщо ні, забудь про свою драну газету, кар'єру… Віталій непогано пише, дасть Бог, не зіп'ється і вийде з нього щось путнє… Поговориш з ним, а завтра принесеш мені весь роман, хочу перечитати.
Черговий важкий удар долі. Виявилося, що з приданого в дружини — тільки далекі родичі в США, її батько лише слідчий прокуратури, і при розмові прохопився, що боїться Анджея, а найбільше — Кіркуєва. З'ясувалося, що Оленка завела роман з Валентином, приїздить з ним машиною з Києва, гуляють по ресторанах, і від цього Романа почали проймати ревнощі та заздрість. Дізнався, що вона обіймає високу посаду у відомій фірмі, чимало заробляє.
Ішов холодними вуличками, похнюпивши голову, під ногами чавкав мокрий сніг. Не знав, що робити. Знав лише, що зовсім не любить дружину, хоче помиритися
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чужа гра», після закриття браузера.